— Це мені відомо, — перебив його Поливанов. — А що коли мотобот іде по борту транспорта паралельним курсом?
— Якщо мотобот іде поблизу транспорта на відстані не більше чотирьох-п'яти кабельтових, на екрані локатора мала ціль збіжиться з великою, — відповів Голіков.
— Посильте спостереження. Стежте за можливим роздвоєнням цілі! Доповідайте мені особисто! — наказав Поливанов.
— Ясно! Дозвольте іти?
— Ідіть!
Так само хвацько Голіков повернувся кругом і зійшов з містка.
Поливанов викликав Юколова. Механік зійшов на місток і доповів по формі.
У всій постаті, в зовнішності механіка було щось цивільне. Десятий рік служив Юколов на кораблі, його дисциплінованість могла бути прикладом для першого-ліпшого офіцера, і все-таки щось невловиме в його характері, в його манері триматися створювало таке відчуття. Можливо, до цього спричинялася його надзвичайна м'якість у поводженні з людьми, а може, усмішка, тепла й трохи іронічна.
— Товаришу Юколов, — почав командир, — ми маємо затримати мотобот, який вважається найшвидкохіднішим судном у Варангер-фіорді.
— Все, що можливо, буде зроблено, — відповів Юколов.
— Будьте готові до того, щоб зробити неможливе. Зрозуміло?
— Ясно.
Командир помітив, що в очах Юколова спалахнула цікавість.
— Дозвольте йти? — запитав механік.
— Ідіть.
Звичайно, механікові було далеко до флотського шику Голікова. Він повернувся і зійшов з містка, але відчувалось, що Юколова захопило технічне завдання, поставлене командиром.
А вітер, як і раніше, гнав велику хвилю і накреняв корабель на борт.
Минуло дві години з того часу, як корабель відчалив од мису Крутого. Командир і помічник були на містку.
— Погода погана, — зауважив Дев'ятов.
— При хорошій погоді шпигунів не висаджують.
На місток піднявся лейтенант Голіков і молодцювато доповів:
— Товаришу капітан третього рангу, на траверзі Пахта — Наволока ціль роздвоїлась: номер один прямує тим самим курсом на створи Кольської затоки, ціль номер два розвернулася на вест!
— До штурманської! — наказав командир, спускаючись з містка.
Голіков поспішив за ним. Схилившись над картою, командир передав на місток:
— Курс сто вісімдесят! Помічнику, дати максимально можливий хід!
Дев'ятов чудово зрозумів командира і, передавиш вахтовому курс, зняв кришку переговорника:
— Механіку, давайте всі ваші резерви!
Юколов закрутив пружинну вагу регулятора. Стрілка тахометра показувала граничну кількість обертів, потім, здригнувшись, поволі поповзла вправо… Сорок обертів понад норму!
Механік закрутив до кінця маховичок ручної відсічки — стрілка тахометра ще повільніше поповзла вправо, здригнулася і зупинилась — ще сорок обертів!
Прислухаючись до роботи двигунів, Поливанов відчував їхній швидкий напружений ритм. Корабель ішов упоперек хвилі, і за кормою пінився довгий слід.
— Механіку, оберти! Ще оберти! — крикнув у переговорну трубу Поливанов.
Юколов скоріш угадав, аніж розчув вимогу командира. Людський голос губився серед брязкоту й гуркоту. Залишалась остання, зовсім незначна можливість збільшити хід, і механік попрямував до насосів високого тиску. Мотористи вручну відтягали кожен сектор повороту плунжера. Шум двигунів досяг такої сили, що, здавалось, ще трохи — і барабанні перетинки не витримають. Механік підбіг до приладів і перевірив температуру масла, потім, глянувши на тахометр, побачив, що стрілка повільно поповзла вправо — ще двадцять обертів, він це знав — останні двадцять обертів.
— Як на локаторі? — запитав командир.
— Ідемо на зближення. Ціль ліворуч шістдесят! Дистанція сорок п'ять кабельтових! — доповів лейтенант Голіков.
— Штурман, місце зустрічі? — кинув Поливанов.
— При такому ході — десять кабельтових на південний захід від банки Окуневої, на траверзі мису Супротивного! — доповів Ізюмов.
— Механіку, набавте оберти! — крикнув у машинне Поливанов і крізь гуркіт дизелів ледве почув:
— Це вже межа!
Відчувши задушливий запах диму, Юколов від переговорника кинувся до топливного сепаратора.
При такому перевантаженні обидва дизелі потребували дедалі більше палива, яке не встигало надходити у видаткові баки, і довелося ввімкнути для підкачки сепаратор. Тепер, починаючи з лівого відсіку, де стояв сепаратор, усе машинне відділення швидко наповнювалось задушливим димом…
Корпус корабля тремтів од вібрації:
— По карті ліворуч шістдесят ціль номер три! Дистанція сто двадцять кабельтових! — доповів Голіков.