— Встаньте з рундука! — наказав Клебанов.
Механік неохоче підвівся і відійшов убік. Піднявши віко рундука, Клебанов побачив шолом і ще мокру водолазну сорочку.
— Та-ак… Цікаво, — промовив Ясачний. — Невже встигли? — І, щоб перевірити свій здогад, мічман прокрутив вал середнього гвинта.
— Ви ж казали, що судно втратило хід, — нагадав Клебанов і зажадав суднові документи.
— Прошу до каюти, — кинув Лаусон.
— Машинне відділення буде закрите. Нехай механік підніметься нагору, наказав Клебанов.
Лаусон переклав наказ, і Траммер, накинувши хутряну тужурку, рушив до трапа.
Замкнувши двері машинного відділення, Ясачний піднявся останнім.
Каюта Лаусона була невеликою. Поліровані панелі і меблі червоного дерева. Пом'якшене плафонами освітлення, шовкові завіски на ілюмінаторах — все свідчило про те, що на оздоблення «Беноні» не скупились.
Відкривши тумбу письмового стола, Лаусон витяг вогнетривку шухляду, дістав суднову роль і подав Клебанову.
Список нечисленної команди був, як і належало, завірений портовою адміністрацією Пурвогена.
Звичайно, агент, котрого мали закинути, якщо він на «Беноні», приховувався під вигаданим ім'ям, проте треба було знати всі вісім імен і прізвищ за цим судновим списком.
У Клебанова була натренована професіональна пам’ять. Прочитавши кілька разів список, він закрив папку, повторив його в думці і сказав:
— Зберіть команду на юті. Накажіть, щоб люди приготували морехідні книжки.
Тривале перебування оглядової групи в каюті Лаусона викликало в Нагорного почуття тривоги.
Минуло ще кілька хвилин. Заряд, випаливши з особливою люттю останніми залпами снігу, затих. Проглянуло по-весняному голубе небо. Нагорний кинув погляд на море і побачив кабельтових за п'ять-шість «Завірюху». Працюючи на малих обертах, суворо дотримуючи дистанції, корабель держався навітряного боку, але був тут, поруч з ними.
На прожекторний майданчик «Завірюхи» зійшов Сигнальник і просемафорив виклик.
Нагорний гукнув до матросів на юті:
— Викликати командира!
Але ніхто з членів екіпажу не зрушив з місця.
«Чи вони жодного слова не розуміють по-російськи, чи вітер відносить мої слова», — подумав Нагорний і двічі вистрілив у повітря.
На звуки пострілів вибігли капітан Клебанов, Ясачний і Лаусон.
— Товаришу командир, з корабля викликають семафором! — доповів Нагорний.
Лаусон зник за дверима каюти, а боцман зійшов на місток і відповів на виклик.
Сигнальник швидкими помахами флажків передавав запит командира. Він поспішав: з південного сходу, з величезною швидкістю насувалася чорна смуга нового заряду.
Стежачи в бінокль за сигнальником, Ясачний читав семафор.
В училищі Ясачний вивчав семафорну азбуку, але в такому швидкому темпі він не встигав читати передачу. Наглядаючи за верхньою палубою, Андрій помітив Лаусона, який з дверей своєї каюти в бінокль стежив за семафором.
— Товаришу мічман, — тихо доповів Нагорний, — капітан «Беноні» читає передачу.
— Це саме для нього й організовано, — всміхнувся Ясачний і, відповідаючи на запит, писав:
«Невиконання „Беноні“ наказу застопорити машину нічим не виправдане. Суднові документи порядку. Огляд продовжуємо».
Тут, на «Беноні», сонце ще засліплювало очі, а сторожовий корабель уже тонув у сніговій імлі. Тільки-но боцман встиг досемафорити, як перший порив вітру і снігу з виттям та свистом пронісся по палубі мотобота.
Капітан Клебанов підвів підсумки огляду.
— Незаконного лову чи контрабанди на вашому судні не виявлено, — звернувся він до Лаусона. — Огляд машинного відділення показав, що ви можете йти власним ходом. Категорично вимагаю, щоб «Беноні» негайно залишив наші внутрішні води. Якщо вам потрібен акт про огляд…
— Вдячний вам! Зайва формальність. Я власник «Беноні», і мені нема перед ким звітуватись, — відповів Лаусон, проводжаючи оглядову групу до трапа. — Запевняю вас, як тільки мій механік зможе запустити двигун, «Беноні» покине радянські води. Можливо, капітан прихопить для свого командира пляшечку шарантського коньяку?
— Ви дуже люб'язні, але мін командир не п'є нічого, тим більше коньяку, — в тон йому відповів Клебанов, уже спускаючись трапом у шлюпку.
Боцман Райт віддав кінець. Хабарнов прийняв, і шлюпка відчалила од «Беноні».
Безпомилковим чуттям Нагорний угадував, де перебуває «Завірюха». Вітер дув північно-східний, корабель тримався від них за п'ять-шість кабельтових з навітряного боку, а шлюпка йшла точно за вітром на південний захід.