– І коли ж ти займешся своїм життям?
– Всьому свій час. І ще як тільки зустріну того без кого не уявляти свого життя.
– Так…так …так ти хоч пам’ятаєш, що перш ніж я почала зустрічатись з Денисом, я вважала, що він кретин.
– Хто ж таке забуде, але ви ж розгледіли один одного.
– Нас просто доля в один час міцно звела разом, от і був час роздивитись і не було куди подітись.
– Але ж ви щасливі. – Внесла я розумний аргумент.
– Бути щасливим, або нещасним це всього лише справа вибору.
– Гаразд по-домам, твій Денис досі з розуму сходить, що тебе немає.
– Нічого, міцніше любити буде. Ти ж знаєш, що коли непередбачувана ти, передбачуваний чоловік. Доки він тебе не знає до кінця то він не зможе контролювати ситуацію і її контролюєш ти.
– Скільки ж в тобі мудрості живе подруго.
– Суцільна, життєва. І врахуй до кінця місяця, або сама вибереш собі хлопця, або це зроблю я. Ти пам’ятаєш Юрка сина тітки Фросі? – Я ствердно кивнула , Юрка точно можна було не забути, щось з розряду піджачок в штанці, штанці в носочки, красунчик. – Він про тебе питав. – Злорадно закінчила Ярослава.
– Ярославо я твоя найкраща подруга, змилуйся наді мною.
– Я тебе люблю і хвилююсь за тебе.
На наступній зустрічі сюрпризи і відкриття для мене не закінчились. По-перше виявилось , що Дмитро Олексійович збирається жити в готелі і безпосередньо займатись його розвитком. Він мене лякав і перспектива, що я його весь час буду бачити натхнення не добавляла. Я уявлення не мала, як себе з ним вести з його манерою віддавати команди, не дивлячись в очі, а коли дивився то дихати легше не ставало.
– Ти як? – Два тижні потому, ми сиділи з Ярославою у мене на кухні і пили вино.
– Як в казці братів Грім. Початок гарний, а потім якесь западло.
– Ти схудла і виглядаєш якось засмиканою.
– На третій зустрічі я довідалась , що Дмитро Олексійович переселяється і особисто буде займатись готелем. На свої готелі у мене просто не залишається фізично часу. Щоранку, як я прихожу на роботу він сидить уже в кабінеті в костюмі при годиннику, двічі бачила його в краватці. Потім підіймає голову стильна стрижка , дорога упаковка, легка небритість , круги під очима, якась пом’ятість, начебто він ночами не спить, а всю ніч дітей малих їсть і щоб совість не мучила бухає і чорт забирай погляд від якого мене пробирає до кісток, насуплені брови, морщинка на лобі, жорстка складка біля лінії роту і те божевілля яке плескається десь на глибині його зіниці. – Я повернула до Ярослави його фото у мене на планшеті, яке мені скинула охорона готелю.
– А нічого так вражаюче…- Видихнула Ярослава. – Мила, а ти що фото вирішила зберегти, щоб від злих духів ним відганятись?
– Дуже смішно.
– Ну, мужик він не простий, це було ясно. – Скривилась вона немов би з’їла дольку лимону. – І що в тебе зовсім не виходить з ним працювати?
– Я вчора бачила, як він несамовити гилив ногами відро, яке необачно залишив будівельник. Сьогодні вранці він визвірився на мене коли я зайшла в кабінет, він стояв притулившись лобом до скла у вікні і почувши як відкриваються двері почав волати, щось на те якого чорта тут всі лазять, помітивши мене спинився і щось нерозбірливо пробурмотів. Здорово, я навіть не знаю чого від нього чекати наступної миті. В перший тиждень роботи з ним мені хотілось напитись і не виходити з цього душевного стану, на другий тиждень хотілось полежати біля річки.
– Може не треба так драматизувати? – Трохи невпевнено заговорила вона – Ти ж сама говорила, що немає проблем, яких не можна вирішити є тільки неприємні рішення. Зрештою,якщо тобі так заважають почуття працювати, то заміни їх. Познайомся з ним краще, в кожній людині є щось хороше, от і знайди це хороше в ньому.
– Сама знаю, що все жалюгідні потуги моїх нестабільних емоцій . Просто я його боюсь , боюсь того якогось відчаю, що він намагається контролювати і того , що буде коли він вирветься на волю. В мене таке враження , що йому важко жити і цю бодягу з готелем він тільки для того і затіяв, щоб якось струхнутись .
– От і збадьор його.
– Це щось начебто дразнити мішку грізлі, який прокинувся після зимової сплячки.
– Ти ж мудра жінка, керуєш великою компанією, домовляєшся з величезною кількістю людей. Ти, що не можеш всього на всього з одним чоловіком домовитись? Він же просто чоловік. Людина зрештою, а не якесь потойбічне створіння.
– На демона чимось схожий.
– О, ти себе просто накручуєш. Постався до ситуації простіше.
– Убий мене відразу.
– Давай вимикай свою істерію , дізнайся про нього більше і може тобі перестануть демони ввижатись. – Сарказм так і сочився з губ Ярослави.