– Піду за тобою, Гаррі, – сказав інженер, пропускаючи молодця вперед.
– Добре, пане Стар.
– Є в тебе лампа?
– Так, тільки, на жаль, що без охоронного каптура[16], як це бувало передше!
– Тепер нема чого лякатися! – сказав Джемс Стар.
В Гаррі була звичайна лампа, яку він засвітив. Тому, що в копальні не було вугілля, не міг, отже, витворюватись легко запальний вугляний газ, отже й не треба було лякатися вибуху й не треба було закривати полумінь металевою сіткою, що спинювала б доплив газу до полуміни. Тут не треба було лампи Деві. Не було небезпеки, тому, що не було причини, яка б її викликала, це є вугілля, яке колись було багатством тієї шахти.
Гаррі почав сходити по перших щаблях горішньої драбини. Джемс Стар почав спускатися за ним. Незабаром опинилися вони серед непроглядимої темряви, якої не могло роз’яснити слабке світло лампи.
Гаррі держав її понад головою, щоб вказувати дорогу своєму товаришеві.
Перейшли вони отак десять драбин повільною ходою, звичайною шахтарям. Всі оті драбини находилися в порядку. Джемс Стар цікаво оглядав при слабкому світлі лампи темні стіни шахти, біля яких де-не-де видніли напівзогнилі дошки, якими була вона колись виложена. На п’ятнадцятій платформі, це є в половині шахти, спинилися вони, щоби відітхнути.
– А я таки й втомився, поспішаючи за тобою, – сказав інженер, віддихаючи важко, – та це нічого, все-таки дійдемо до кінця.
– У вас ще залізне здоров’я, пане Стар! – відповів Гаррі. – Крім цього, багато значить, як хто довго проживає в копальні.
– Це правда, Гаррі! Коли б мені було двадцять років, я йшов би не спиняючись. Та ходімо!
Та коли вони пустилися йти, почувся ген з віддалі, з глибини шахти, якийсь голос. Відбивався він голосним відгомоном, стаючи щораз виразнішим та яснішим.
– Хто це йде? – спитав інженер, спиняючи Гаррі.
– Справді, що не знаю!
– Чи це не твій батько?
– Що вам, пане Стар, ні!
– Так, може, хтось із сусідів?
– В нас немає сусідів в глибині копальні, – відповів Гаррі. – Ми тут одинокі.
– Так пропустім цього нежданого гостя, – сказав Джемс Стар. – Ті, що сходять удолину, повинні вступатись з дороги тим, які спинаються вгору.
Він пристанув.
Тепер голос дзвінко розлягався в просторі і незабаром ясно почулися звуки шотландської пісні.
– Пісня озер! – кликнув Гаррі. – Це, мабуть, ніхто инший, а лише Джек Ріян.
– А хто це такий, цей Джек Ріян, з таким дзвінким голосом? – спитав Джемс Стар.
– Це шахтар, мій бувший товариш з копальні, – відповів Гаррі й крикнув з платформи: – Гей там, Джеку!
– Це ти, Гаррі? – почулась відповідь. – Пожди на мене, я йду.
І знову полилася пісня.
За кілька хвилин замиготіло в темряві шахти невеличке світло, і на платформу виліз високий молодий мужчина, років біля двадцяти п’яти, ясноволосий, з веселим лицем та усмішкою на устах.
Підходячи, простягнув він до Гаррі руку.
– Який я рад, що тебе бачу! – кликнув він.
– Та клянуся святим Мунґом, якщо б я знав, що ти будеш сьогодні на землі, то я не злазив би в шахту!
– А ось пан Джемс Стар! – сказав Гаррі, повертаючи свою лампу в сторону інженера, який досі стояв в тіни.
– Пане Стар! – здивувався Джек Ріян. – Я не пізнав вас! З того часу, як я покинув копальню, мої очі відвикли бачити в темноті, як це було перше.
– А я тепер нагадую собі хлопчину, який заєдно співав. Буде тому десять років! Це, мабуть, ти був?
– Це я, пане Стар, і, як бачите, змінив я службу, та не змінив вдачі. Думаю, що краще співати й сміятися, ніж плакати!
– Дійсно, Джеку. А що ж ти робиш від того часу, коли покинув копальню?
– Маю роботу на фермі Мельрос, біля Ірвіна, в графстві Ренфрей, сорок миль відсіля. Е, та чи можна рівняти це з копальнями нашого Аберфайлю. Джаґан краще знадобився мені, ніж лопата або вила! Крім цього, в шахті так гарно лунали пісні, не те, що на землі!.. А ви йдете в гості до старого Симона, пане Стар?
– Так, Джеку, – відповів інженер.
– То я не буду вас задержувати.
– А чого ти, Джеку, забрів сьогодні аж сюди? – спитав Гаррі.
– Бажав я тебе побачити, друже, і запросити на свято ірвінського клану. Прецінь ти знаєш, що я там є музикою! Буду співати й танцювати.
– Дякую Джеку, та мені годі!
– Годі? Чому?
– Пан Стар може задержатися в нас, і я муситиму провести його в Каллендер.
– Гаразд, Гаррі, музики з Ірвіні будуть ще й на слідуючий тиждень. До цього часу пан Стар поїде, мабуть, і в тебе не буде вже ніякої перешкоди.
16
Лампа Деві є охороною перед запаленням газів, якої вживають при роботі шахтарі (пр. перекл.).