Петро Кралюк
Чорна рада
Передмова
Про Чорну раду, яка відбулася в Ніжині 1663 р., є згадки в підручниках з історії України. Правда, вона трактується як лише один із епізодів серед подій т. зв. національної революції другої половини XVII ст. На цей епізод, як правило, особлива увага не звертається. А даремно...
Не випадково один із батьків українського «національного відродження» ХІХ ст. Пантелеймон Куліш присвятив згаданій події роман, який так і називається «Чорна рада». Для цього автора, що добре знав історію України, зокрема українського козацтва, той епізод мав велике значення. Водночас Чорна рада 1663 р. для Куліша стала символом українських проблем — не лише з далеких часів другої половини XVII ст., а й з часів пізніших.
«Чорна рада» була першим (!) романом у новочасній українській літературі. Звісно, можна дискутувати щодо того, чи цей твір відповідає канонам романного жанру. Але як би не було — це перший об’ємний прозовий текст, писаний українською мовою. У цьому можна побачити своєрідну символіку — первісток української великої прози був про Ніжинську чорну раду.
Цей твір заслуговує на увагу. І про нього, відповідно, буде вестися окрема мова. Сама ж Ніжинська чорна рада 1663 р. стала важливим моментом подій в Україні в другій половині XVII ст., які зараз у нас трактуються як революція. Ніжинська чорна рада ніби сфокусувала ці революційні події. Водночас вона відобразила тенденції, які були пов’язані зі зміною еліт на українських землях у ранньомодерний період.
Тому цю подію варто розглядати не лише як факт, а в широкому історичному контексті. Це пробував робити Куліш у романі «Чорна рада». Інша річ, що цей розгляд подавався ним у художньо-літературній формі. Хоча, треба віддати належне Кулішеві, в «Чорній раді» є чимало історіософських моментів, які творять «широку панораму» описуваної в творі події.
Автор пропонованої книжки ніби «продовжує справу» Куліша — але в плані науковому. Тут мовиться не лише про саму Ніжинську чорну раду 1663 р., але й про ті суспільні процеси, які передували їй, про події, що були пов’язані з нею. Зрештою, ітиметься і про те, як Чорна рада була трактована у фольклорних творах, козацьких літописах і в Кулішевій «Чорній раді» — творі, який, на нашу думку, так і не отримав належного осмислення.
Дискусія про революцію козацьку
Термін «революція» щодо означення для повстання під проводом Богдана Хмельницького (Ніжинська чорна рада 1663 р. якраз була логічним його продовженням!) мав певне поширення в українській історіографії ХІХ—ХХ ст. Наприклад, його використовували такі українські історики, як Володимир Антонович, Михайло Грушевський, В’ячеслав Липинський та інші[1]. Правда, вказаний термін використовувався нечасто. Зрештою, сенс цього поняття в різних авторів не був однаковий. Не існувало також теоретичного обґрунтування подій в Україні другої половини XVII ст. як революції.
Практично вперше таке обґрунтування здійснила Наталя Яковенко. У її підручнику «Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття»[2] події повстання під проводом Богдана Хмельницького 1648—1557 рр. означені як козацька революція. «Вжите у цій книжці поняття «революція», — писала дослідниця, — найбільш адекватно відображає суть буремних подій. По-перше, вони втягнули в свою орбіту не тільки усі стани й соціальні групи, а й кожну окрему людину, якій просто ніде було сховатися від вогненного смерчу. По-друге, останнє козацьке повстання змінило політичну карту довкілля, проклавши нові кордони України, Польщі, Росії, а невдовзі — й Туреччини. По-третє, у нововитвореній Українській державі була повністю перевернута звична соціальна ієрархія, коли замість зруйнованої станової драбини родових еліт до вершин влади зійшли люди, які здобули її «правом шаблі» — козацька старшина. Врешті, по-четверте, події Хмельниччини на багато століть уперед, якщо не донині, визначили національний ідеал, довкола якого вперше в єдиному ритмі почали обертатися і елітарна, і простонародна культура — постать героя-козака, символічного борця «за волю України»[3].
Можна, звісно, дискутувати щодо коректності вживання терміна «козацька революція», а також розуміння Яковенко поняття «революція»[4]. Однак запропоноване нею трактування повстання під проводом Богдана Хмельницького як революції, що торкнулася змін внутрішніх (політичних та соціальних), а також призвела до кардинальних змін на міжнародній арені, заслуговує на увагу.
Запропонований Яковенко термін «козацька революція» не набув поширення. Натомість був переформатований. У 1999 р. вийшла робота Валерія Смолія та Валерія Степанкова «Українська національна революція середини XVII ст.: проблеми, пошуки, рішення»[5]. Тоді ж побачила світ їхня праця у сьомому томі серії «Україна крізь віки» під назвою «Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.)»[6]. У 2009 р. вийшла об’ємна монографія цих авторів під такою самою назвою[7]. Основні постулати Смолія й Степанкова про повстання під проводом Богдана Хмельницького як революцію були озвучені в праці «Історія українського козацтва»[8], яка стала підсумком сучасних козакознавчих студій. Термін «українська національна революція» ніби став канонічним і ввійшов до монографічних досліджень, а також українських підручників з історії.