Безперечно, творцем Гетьманату варто вважати Богдана Хмельницького. Він заклав його основи. Творячи це державне утворення після повстання 1648—1649 рр., власне революційного перевороту, Хмельницький не міг спиратися на бунтівників-революціонерів. Останні потрібні для того, щоб «ламати старе». Будувати вони не вміли. Потрібно було шукати людей, які здатні це робити.
Про «поміркованих консерваторів» варто сказати кілька слів. Їхній лідер Виговський походив зі старого руського шляхетського роду, володіння якого знаходилися на теренах Київського воєводства. Його батько Остап (Остафій) служив у київського митрополита Петра Могили, також підтримував добрі стосунки з відомим політичним діячем Речі Посполитої Адамом Киселем, який відстоював інтереси православної церкви[61]. Також Кисіль під час повстання під проводом Богдана Хмельницького часто представляв уряд Речі Посполитої на переговорах із козацьким гетьманом.
Не відомо, де навчався Виговський. Але це могла бути Київська братська школа. Принаймні він був достатньо освіченою людиною, добрим каліграфом, володів не лише старослов’янською й книжною українською мовами, а також латинською і польською[62].
Автор анонімної «Віршованої хроніки» (1682) так писав про його знання й ділові якості як управлінця:
«...знав польські звичаї, ляуда, сеймові конвокації,
Хід сеймиків, наради посольської ізби;
Він у київській канцелярії латиною та правом
Вигострив язика, став вважатися [розумною] головою, невдовзі
Мусив знати руських воєводств інтриги, знаючи про все...»[63].
Виговський, попри свою православну належність, постає як вірний обиватель Речі Посполитої. В принципі, тут нічого дивного немає. Православні шляхтичі Речі Посполитої розглядали її як «свою державу». Наприклад, це ми чітко простежуємо в згаданому заповіті Василя Загоровського. Відомо, що Виговський служив у кварцяному війську, яке утримувалося королем, а також з 1638 р. — писарем при Яцекові Штемберкові, котрий здійснював керівництво українськими реєстровими козаками[64]. Коли почалося повстання під проводом Богдана Хмельницького, Виговський воював на боці урядових військ. Потрапив у полон до татар під час битви під Жовтими Водами в 1648 р. Його викупив Хмельницький, який, очевидно, знав Виговського раніше, і наблизив до себе[65].
Виговський, служачи гетьману, зорганізував важливі інституції Війська Запорозького. Стояв біля витоків створення Генеральної військової канцелярії, яка фактично перетворилася в уряд Гетьманщини. Сам він виконував функції генерального писаря, видавав важливі документи від імені Богдана Хмельницького (універсали). Відав Виговський не лише внутрішньою, а й зовнішньою політикою. Мав і агентуру за кордоном, яка надавала йому необхідну інформацію.
Державні інститути Гетьманщини формував не стільки Хмельницький, скільки Виговський. Інша справа, що останній знаходився в «тіні». Хмельницький же зосереджував увагу на військових і дипломатичних питаннях, у той час як Виговський займався чорновою роботою. Але без цієї роботи так і не сформувався б управлінський апарат.
До своєї діяльності Виговський широко залучав подібних йому людей. У його Генеральній канцелярії працювало 12 шляхтичів, що перейшли на бік повстанців. І це зрозуміло — такі люди мали досвід управління[66].
Діяльність Виговського вписувалася в другий етап революції, коли склався союз поміркованих революціонерів і поміркованих консерваторів. Співробітництво Хмельницького й Виговського ніби було наочним прикладом цього союзу. Поміркований революціонер Хмельницький, що намагався стримувати радикалів, наприклад, Максима Кривоноса, знайшов і вивищив поміркованого консерватора Виговського.