Хмельницький — але не той
Після Чорної ради під Германівкою почався процес деградації Гетьманської держави. На те були різні причини. По-перше, на чолі цього державного утворення опинилася молода людина без належного політичного досвіду. На час обрання Юрія Хмельницького гетьманом йому було близько 19-ти років. Не відзначився він ні військовим, ні управлінським талантом. Враховуючи те, що молода Українська держава ставала лише на ноги і за її плечами не було тривалої державно-політичної традиції, обрання на гетьмана Юрія Хмельницького не могло не створити проблеми. По-друге, нова козацька еліта, як уже говорилося, теж не відзначалася політичною досвідченістю. Її представники, здебільшого, керувалися вузькостановими чи навіть егоїстичними інтересами і, як правило, не здатні були піднятися до розуміння інтересів загальнодержавних. Тому козацька старшина не відзначалася згуртованістю, творила різноманітні угруповання-партії, які жорстко конкурували між собою, часто міняючи політичну орієнтацію — нерідко в залежності від зовнішньої кон’юнктури. По-третє, Гетьманат став полем змагань великих геополітичних гравців — Речі Посполитої, Московії, а також Османської імперії й Кримського ханства. Кожен із цих гравців так чи інакше втручався в справи цієї держави, намагаючись взяти її під свій контроль. Це зовнішнє втручання не могло не вести до її дезінтеграції.
Одним із перших кроків козацької старшини, яка привела до влади Юрія Хмельницького й реально керувала Гетьманською державою, стало розірвання домовленостей із Виговським. Останній (про це вже йшлося) погодився полишити гетьманську булаву при умові, що буде збережений Гадяцький договір. Але на початку жовтня 1659 р. у Жердевій долині неподалік Трахтемирова відбулася козацька рада, на якій прийняли рішення добиватися відновлення договору 1654 р. українських козаків із московітами, сподіваючись, що він краще забезпечуватиме станові права козацької старшини, ніж договір Гадяцький. Одним із головних прихильників укладення такого союзу став дядько Юрія Хмельницького, Яким Сомко. На раду прибув він із загоном, набраним із лівобережних полків. Окрім Сомка, на Юрія Хмельницького мав чималий вплив генеральний осавул Іван Ковалевський, який теж орієнтувався на Московію[157].
Ці люди наївно вірили, що їм вдасться домогтися від московської сторони суттєвих поступок. Тому від імені новообраного гетьмана спрямували до князя Олексія Трубецького, який очолював московські війська на українських землях, свої вимоги, котрі іноді іменують Жердівськими статтями. У них передбачалося поновлення Березневих статей 1654 р. Говорилося, що на українських землях не повинно бути московських військ, окрім Києва. А ті, московські війська, які будуть сюди приходити, мають перебувати під командуванням гетьмана. Цар не повинен приймати якихось листів з України, якщо вони не завірені гетьманською печаткою й підписом. Тим самим перекривалася можливість для різних доносів, котрі могли б іти з боку незадоволених гетьманом старшин. Гетьман, згідно цих вимог, мав бути лише один на обидва боки Дніпра. Його мали обирати козаки. Цар лише формально затверджував би це обрання. Гетьман мав право приймати іноземних послів. Правда, про переговори з ними повинен був повідомляти царя. Говорилося й про те, що «права та вольності і надання від великих князів руських та їхніх милостей королів польських і панів благочестивих всякого стану, духовному та світському, подані здавна і тепер, аби свою вагу мали і ні від кого, як світські, так і духовні, не були порушені». Йшлося в цих вимогах і про церковні питання. Зокрема, про те, що Київська митрополія має зберігати підпорядкування Константинопольському патріарху[158].