У 40-х роках XVII ст. Тетеря працював писарем у Луцьку на Волині[183]. Тут познайомився з Іваном Виговським та Станіславом-Казимиром Бєнєвським, котрий, як сказане вище, був одним із ініціаторів Гадяцького договору з польського боку. Отже, Тетеря певний час знаходився в польському шляхетському середовищі, яке, безперечно, мало на нього чималий вплив. Це фактично — «людина польської культури» (принаймні політичної). Хоча він був свідомий свого руського походження, навіть виявляв, як це буде показано далі, підтримку «руській справі».
Мав Тетеря родинні зв’язки з кланом Виговських. Його першою дружиною була Тетяна Виговська — рідна сестра Івана Виговського. Другою дружиною ніби стала Олена Хмельницька, дочка Богдана Хмельницького й вдова після Данила Виговського, брата Івана Виговського.
На початках Хмельниччини Тетеря перейшов на бік повстанців. Принаймні в козацькому реєстрі 1649 р. цей діяч записаний як Павло Мошковський[184]. Вважається, що він був писарем Переяславського полку. Виконував він також дипломатичні доручення Богдана Хмельницького[185], зокрема очолював козацьку делегацію до трансільванського князя Дьєрдя (Юрія) Ракоці. Це свідчило про належний вишкіл Тетері, добре знання ним звичаїв при дворах можновладців і дипломатичного етикету. Інакше Богдан Хмельницький не довірив би йому таку відповідальну місію. Тетеря також супроводжував Тимоша Хмельницького, старшого Богданового сина, в його відомому поході до Молдавії у 1652 р. Перебуваючи на становищі переяславського полковника, цей діяч забезпечував проведення Переяславської ради 1654 р.
За часів правління Виговського Тетеря стає генеральним писарем — фактично другою людиною в Гетьманаті. Відіграв Тетеря також важливу роль в укладенні Гадяцького договору. Тут спрацювало, зокрема, згадуване його знайомство зі Станіславом-Казимиром Бєнєвським.
Отже, Тетеря був особою, наближеною до Богдана Хмельницького, належав до впливових представників козацької старшини. До того ж це була «аристократична» частина старшини, яка мала шляхетське походження й займала помірковану позицію.
Після того, як на місце Виговського прийшов Юрій Хмельницький, орієнтуючись на Московію, Тетеря опинився у Варшаві при королівському дворі[186]. Як правило, дослідники вказують на його пропольську орієнтацію. Загалом із цим можна погодитися. Хоча бачимо, що він раніше шукав для України союзників і в Трансільванії, і в Московії. Реально ж Тетеря відстоював інтереси козацької еліти — старшини. Схоже, він вважав, що орієнтація на Москву для неї є шкідливою. І в такій ситуації краще орієнтуватися на Річ Посполиту. Тут, безперечно, справили на нього вплив і польські політичні стереотипи, які він засвоїв у молоді роки. Через те Тетеря не підтримав промосковських повстанців, які привели до влади Юрія Хмельницького. Адже ті висували антистаршинські гасла, які для нього і таких людей, як він, були неприйнятними.
Коли ж Юрій Хмельницький у 1660 р. пішов на угоду з польським королем, то Тетеря опинився в його таборі. Він знову зайняв високу посаду — став генеральним писарем. Відбулося це, звісно, не без підтримки польської сторони, яка в його особі бачила «свою людину». Тому Тетеря фактично став провідником польських інтересів у Гетьманській державі. Заявляв, що відмовиться від уряду писаря, якщо козаки змінять протекцію[187]. Також він намагався не допустити зв’язків гетьмана з царем і татарами.
Однак перебування Тетері на посаді генерального писаря було короткотривалим. Він знову опиняється у Варшаві при королівському дворі. Отримує кілька маєтностей, посади королівського секретаря, хмельницького підчашого, а пізніше — полоцького стольника[188]. Такий факт у його біографії однозначно засвідчує, що Тетеря був провідником інтересів польської влади. Через те він і отримав зазначені високі становища.
Після відмови Юрія Хмельницького від гетьманської булави Тетеря зробився головним претендентом на неї. Він не допустив обрання на гетьманську посаду Виговського, який мав чималі шанси. Тут теж Тетеря використав польську підтримку. Те, що польський король готував Тетерю на гетьманську посаду, засвідчує кореспонденція між ними восени 1662 р.[189].
Однак, ставши гетьманом, цей діяч із самого початку свого владарювання поставив перед польською владою низку вимог. Це передусім вимоги, які стосувалися козацьких справ, Гетьманату, а також вимоги церковного характеру[190]. В принципі, дивного тут нічого немає. Хоча Тетеря орієнтувався на польську владу, але водночас відстоював перед нею інтереси козацької старшини, на яку мусив спиратися.