У цьому плані цікавим є порівняння українців та росіян, здійснене Костомаровим у зазначеній роботі. Він спеціально акцентував увагу на принципових ментальних відмінностях цих народів: «...плем’я південноруське мало відмітним своїм характером перевагу особистої свободи, Великорос — перевагу общинності. За корінним поняттям перших, зв’язок людей ґрунтується на взаємній згоді й може розпадатися за їхньою незгодою; інші прагнули встановити потребу і нерозривність один раз встановленого зв’язку і саму причину встановлення віднести до Божої волі й, отже, вилучити від людської критики. В однакових стихіях громадського життя перші засвоювали більше дух, інші прагнули дати йому тіло...»[14]. Відповідно, ці відмінності давали і дають знати про себе в історичних діяннях. Якщо росіяни виявляли здатність до державного життя, то цього не скажеш про українців. «У великоруському елементі, — писав Костомаров, — є щось величезне, створююче, дух стрункості, свідомість єдності, панування практичного розуму, що вміє вистояти важкі обставини, вловити час, коли слід діяти, і скористатися цим наскільки потрібно... Цього не показує наше південноруське плем’я. Його вільна стихія приводила або до розкладання громадських зв’язків, або до виру спонук, які обертали білячим колесом народне історичне життя»[15]. Отож, попри свою проукраїнську позицію, Костомаров все ж віддавав перевагу великоруському племені з його жорсткою дисципліною перед племенем південноруським, схильним до анархії та «любові до свободи».
В останні роки свого життя Костомаров написав твір, де знайшли вираз його консервативні погляди й «контрреволюційність». Це — оповідання «Бунт худоби (Лист малоросійського поміщика до свого петербурзького приятеля)»[16]. Жанр цього твору можна визначити як антиутопію. Написаний він був російською мовою, хоча в ньому присутній сильний український колорит. До того ж вказується, що це лист малоросійського поміщика. Тобто в творі описуються реалії, які ніби були пов’язані з Україною. В оригіналі твір називається «Скотский бунт». І в цій назві відверто відчутна негативна конотація. «Скотский» — тобто поганий, мерзенний.
Саме поняття «бунт» у творі ототожнюється з поняттями «повстання» та «революція». Для автора «Бунту худоби», який вдягає маску малоросійського поміщика, це ніби синоніми, про що говориться на початку твору.
Твір сюжетно простий. У ньому розповідається, як серед тварин, котрі знаходяться в господарстві малоросійського поміщика, починає визрівати бунт. Причиною цього є агітація, яку ведуть незадоволені бугаї. Автор так характеризує цих бунтарів: «У бугаїв... є такі якості, котрі зустрічаються в окремих осіб із людей: у них якась постійна невгамовна пристрасть хвилювати інших без якоїсь мети, смута задля смути, бунтарство заради бунтарства, бійка заради бійки; спокій їм набридає, від порядку їх нудить, їм хочеться, щоб все навколо бурлило, гомоніло; при цьому їх тішить усвідомлення того, що все це зроблено не кимось іншим, а ними».
Тобто для Костомарова бунт-революція провокується неврівноваженими людьми, які не можуть спокійно жити. Такий погляд занадто однобокий. Звісно, в будь-якому суспільстві є бунтівні, неврівноважені елементи. Однак не завжди вони здатні спровокувати революцію. У «врівноваженому» стабільному суспільстві ці елементи можуть знаходити вихід для своєї енергії в конструктивних сферах діяльності. Хоча — не обов’язково. Якась частина з них поповнює злочинний світ. Неврівноважені елементи дають про себе знати в «розхитаному» суспільстві, де існує нестабільність, незадоволення. Тобто те, що називають «об’єктивними причинами» революції. Тоді й спрацьовує революційна пропаганда і, відповідно, виникає запит на революційну діяльність.
Однак Костомаров, говорячи про причини революції, мав певну рацію. Адже в будь-якому суспільстві існують буйні «бугаї», власне, потенційно революційні елементи. Останнім учений дав точну соціально-психологічну характеристику, відзначивши їхнє спонтанне прагнення до смути.