Напроти табору Сомка в урочищі Романівський Кут розмістився табір Брюховецького. До нього збиралися запорожці, полки, які не пристали до Сомка, а також чернь.
Локалізація проведення ради мала чимале значення. Від того, біля якого табору вона відбуватиметься, залежало, хто зможе взяти гору. Сомко побачив, що намет царського представника розмістився неподалік табору Брюховецького. Це його не могло не насторожити. Він відправив до князя Великогагіна посланця з вимогою, аби рада проходила біля Київських воріт, де знаходилися його прихильники. Навіть погрожував, що коли отримає відмову, то покине раду й повернеться до Переяслава. Великогагін не звернув на ці погрози уваги. Більше того — своїми ж різкими заявами Сомко лише дратував царського посланця.
Цікаво, що намет Великогагіна, який розташувався біля табору Брюховецького й охоронявся московськими військами, був чорного кольору. Це ніби символ чорної ради — принаймні можна зустріти такі трактування в літературі[249].
16 червня Великогагін повелів Сомку та іншим полковникам прийти до його намету й стати з лівого боку. Це вони повинні були зробити без зброї й пішки. Перед наметом стояв стіл, на якому мали поставити гетьмана й показати його народу. Там же лежала булава.
Сомко та його прихильники прийшли до намету царського посланця, але стали не з лівого боку, а з правого. Вони боялися, що їх спеціально хочуть віддалити й не дати змоги поставити на стіл свого претендента. При цьому Сомкові прихильники прибули на конях, озброєні, пишно вдягнуті. Очевидно, цією пишнотою вони хотіли справити враження своєї вищості на чернь. Однак це, радше, дало зворотній ефект, викликавши заздрість у черні, яка була не проти пограбувати старшин.
16 червня рада так і не відбулася. Князь Великоганін приїхав із Ніжина й подався до намету. За ним пішов Брюховецький. Там вони міркували, як провести потрібне їм рішення на раді[250]. Брюховецький, зокрема, обіцяв перетягнути на свій бік частину прихильників Сомка.
Тим часом напруга наростала. Між конкуруючими сторонами виникали конфлікти. Увечері того дня запорізький гетьман поскаржився Великогагіну, що Сомко захопив у полон декількох його людей та відправив триста вершників навперейми полковнику Матвію Гвинтовці. Після чого Брюховецькому ніби нічого не залишалось, як відправити на допомогу своєму полковнику Гвинтовці полк Парфенія Нужного. Коли ж Великогагін прислав до Сомка майора царського війська з вимогою припинити колотнечу, наказний гетьман запевнив, що нічого такого, як про це розповідав запорозький гетьман, насправді не було. Натомість ніжинський полковник Золотаренко пояснив, ніби він вирядив своїх людей, аби ті відбили захопленого Гвинтовкою в полон його брата[251].
Основні події Чорної ради розгорнулися 17 червня. Якщо вірити офіційному донесенню Великогагіна, то обрання гетьмана пройшла чинно, у відповідності з царським указом. Мовляв, 17—18 червня царський посол з товаришами учинили генеральну раду під Ніжином. На ній були єпископ Мефодій, наказний та запорозький гетьмани, полковники, сотники, старшина, все Військо Запорозьке та міщани. На цьому зібранні була читана царська грамота. Вислухавши її, присутні (хоча між ними й виникали сутички) здійснили обрання «вільними голосами» гетьманом Івана Брюховецького. Після чого відбулося урочисте богослужіння в соборному храмі Ніжина[252]. Реальна ж картина різнилася від цієї ідилії.
З самого ранку 17 червня били бубни й литаври, закликаючи людей на раду. Московське військо зайняло бойовий порядок, охороняючи намет царського посланника. Близько десятої ранку Великогагін зі своїм оточенням пішов до нього. Спостерігаючи, що козаки йдуть на раду озброєними, з прапорами, навіть гарматами, як на війну, він ще раз наказав їм полишити зброю. Брюховецький ніби погодився на це, хоча й вагався, оскільки боявся, що супротивник може нанести йому удар. Сомко ж відмовився роззброюватися. Він бачив, що царський посланець і московське військо на боці Брюховецького. Тому для нього зброя могла стати чи не найсильнішим аргументом.
Ситуація для Сомка і його прихильників складалася не найкращим чином. Брюховецький та його підручні зуміли загітувати частину простих козаків із табору Сомка. Зробити це було нескладно. Їм говорили, що старшини жирують, а прості козаки мусять страждати. Така соціальна пропаганда сприймалася добре. До того ж козаки бачили, що представники царя на боці Брюховецького. Тому краще поміняти господаря[253].
Тим часом на раду приїхав єпископ Мефодій, якого не хотів на цьому дійстві бачити Сомко. Цей приїзд, безперечно, посилив позицію Брюховецького. Мефодій ввійшов до намету, де знаходився Великогагін, і почав із ним радитися. Про що була ця рада, можемо лише здогадуватися. Очевидно, йшлося про те, як підтримати Брюховецького. Великогагін вийшов із намету з царською грамотою в руках. Біля нього стояв Мефодій.