Охоплена страшною здогадкою, Оксана кинулася до дівчини, яка, сидячи на парковій лавці, розглядала себе в люстерко. Відьма вихопила дзеркальце з її рук і глянула на своє відображення. Із люстерка на Оксану дивилася сива стара жінка, разюче схожа на її бабу Палажку.
Нажахана стара кинула дзеркальце і пошкандибала геть. Швидко йти вона не могла. Оксана дійшла до штучної водойми у формі Чорного моря посеред парку і ще раз глянула на своє відображення у воді. На неї дивилася потворна стара баба. Сумнівів не було — в Оксани стрімко розпочалося старіння організму. І чому це відбувалося, збагнути вона не могла.
Глава 20
Київ, 3 червня 2008 року
Ніч Оксана перебула в старому ботанічному саду. Вона таки боялася йти додому. Поблукавши зранку наступного дня садом і відчуваючи, що сили її тануть, вона вирішила чомусь знову піти до кінотеатру «Київ» на Велику Васильківську. Там вона, звичайно, не побачила нічого такого, щоб могло чимось їй помогти чи зарадити. Оксана вже ледь рухалася. Вона саме виходила з «Метрограду» до Рогнідинської вулиці, коли раптом упала й померла. Останнім маренням, яке промайнуло в її свідомості, було видиво їхнього з Андрієм весілля.
Глава 21
Київ, липень 2008 року
Олексій тривалий час хворів. У лікарні біля нього постійно була Людмила, а Володя й Сашко, який не так давно одужав, щодня приходили провідати друга.
Наприкінці місяця одна з поважних київських тижневих газет розповіла, і доволі плутано, про історію замаху на якусь зниклу безвісти дівчину і про підозрюваного в замаху підприємця Олексія Трача, який так і не став підсудним. Газета писала: «Психіатрична експертиза визнала Олексія Трача, підприємця, недієздатним, тобто таким, що не може за станом психічного здоров’я бути притягненим до кримінальної відповідальності. Водночас нашого кореспондента насторожує те, що Трач закрив частину свого бізнесу, пов’язану з виробництвом препарату „Амброс“».