— Ти, мізерна порошино, вдруге відмовляєшся від моєї милості! — гнівно загуркотів Хронос. — Невже ти настільки не цінуєш своє життя, що готова пожертвувати своїми останніми митями?
— Заглянь до мене в серце, і ти побачиш, чи люблю я життя! — вигукнула Марика.
Хронос заговорив не відразу, начебто йому знадобився час, щоб заглянути в душу дівчинки.
— Ти дійсно готова заплатити велику ціну, — нарешті пом'якшав титан. — Я дам їм кілька митей.
Тієї самої миті хиткі піски під ногами в чарівників знову перетворилися на твердінь. Хронос звернувся до магів:
— Вам пощастило. Знайшлася одна добра душа, яка вас пожаліла. Я дарую вам кілька митей, щоб попрощатися зі світом.
Усі погляди звернулися до Марики.
— Мені жаль, що так вийшло. Я не хотіла принести на острів лихо. Вибачте мені,— сказала дівчинка.
— Ти ні в чому не винна. Це ти нам пробач за те, що наш розум затьмарився, і ми забули про совість, — відповів Авдій.
— Пробач, ми заподіяли тобі багато страждань, — зітхнув Саватій.
— Ми не варті твоєї милості. Пробач нам, — підхопив Весигон.
Один за одним чарівники вимовляли слова каяття. Цього разу вони без страху дивилися дівчинці в очі, і ніхто не відводив погляду. Коли останній із них замовк, Хронос промовив:
— Ваш земний шлях завершено, але ви можете повернутися у світ в іншій іпостасі. Який ваш вибір?
Першим відповів Ксанф:
— Мене звали Багатоликим за те, що я ненавидів сталість. Тому хочу залишитися вірним собі й перетворитися на воду.
— А я хочу стати піском на березі океану, щоб чути шепіт вічності в шелесті хвиль, — сказав Братир.
— Я завжди був домосідом. Мені б стати родючою землею, — вирішив Саватій.
— А мені краще бути каменем на вершині гори, щоб вся земля була переді мною, як на долоні,— відрубав Проктор.
— Я хочу стати золотим самородком, щоб кожен відразу розумів мою цінність, — висловив своє бажання Гурій.
— Я хочу перетворитися на повітря, невидиме, але необхідне всьому живому, — сказав Весигон.
— Немає нічого кращого, ніж стати полум'ям багаття й заворожувати людей видовищем танцюючого вогню, — мовив Авдій.
— Я завжди був бурлакою. Мені б перетворитися на сонячний промінь, якому не сидиться на одному місці,— підсумував Зосима.
Агриппа, який ховався у вигляді Азара, з жахом чекав, коли черга дійде до нього. У роті в нього пересохло від страху. Невже всі інтриги й хитрощі виявляться даремними, і йому доведеться розділити долю інших чарівників? Колишній Верховний Маг, начебто здалеку, почув голос Хроноса:
— Хай буде по-вашому. А тепер прийшов час віддати данину Часу.
Повітря навколо чарівників затремтіло, від чого їхні обриси втратили чіткість. Обличчя старих виглядали умиротвореними й спокійними, їхні тіла ставали прозорими й стончувалися, поки не зникли зовсім.
Агриппа відсапався й самовдоволено розправив плечі. Йому вдалося провести самого Хроноса. Колись його вважали магом середньої руки, а дівчина, до якої він відчував дурне почуття, докоряла йому в тому, що він хитрістю зайняв місце Верховного Чарівника. Якби зараз його могли бачити ті, хто вважав його посередністю. Багатьом із них він допоміг перейти в інший світ. А сьогодні він остаточно довів свою винятковість. Острів Гроз зник із лиця землі, і тільки він, той, хто був Верховним Чарівником, незважаючи на пророцтво, залишився жити. Агриппа радів.
Немов у відповідь на його думки, Хронос мовив:
— Ніхто не здатен обдурити час. Із Позачасовості можуть вийти тільки троє.
— Так нас і є троє,— буркнув собі під ніс Прошка, і вони з Марикою здивовано переглянулися.
Агриппа насторожився. Що означали слова Хроноса? І тут він почув віддалений лемент і побачив високо в небі великого чорного птаха. Агриппу немов обдало крижаною хвилею. Він відразу зрозумів, що це його колишній учень, а нині непримиренний ворог, уміщений у тіло альбатроса. Його поява була не випадковою. Хронос давав зрозуміти, що вижити міг тільки один із них.
— Що ми повинні зробити, щоб повернутися до людей? — запитала Марика.
— Завести годинники, — відповів титан.
— Де їх шукати?
— Вони самі вас знайдуть.
Марика задумалася. Не може бути, щоб усе було так просто. Напевно тут чаївся якийсь підступ. Якщо годинники знайдуться самі собою, виходить, доведеться довго шукати ключ. Вона не встигла запитати про це, як Хронос відповів на її загадку:
— Це незвичайні годинники. Вони заводяться не ключем, а серцем. Вхід у світ людей відкриється, коли троє годинників стануть показувати час, а той, хто вміє літати, втратить крила.