Троян байдуже пройшов повз мечі, ножі і шаблі. Серед них були досить коштовні експонати, але для бою з птахом всі вони не підходили.
Незабаром він помітив саме те, що потрібно. Простенький на вигляд лук без усяких прикрас. Такі луки робили стародавні майстри, які знали особливий секрет. Легкий і пружний, він стріляв надзвичайно далеко.
Троян мов насправді уявив собі, як піднімає лук і натягає тятиву. От вона із дзенькотом розпрямляється, і стріла летить у птаха, що розкинув крила в небі.
— Візьми разом із луком с-с-сагайдак, — ледь чутно прошипіла кобра.
— Дякую, — із легким поклоном відповів Троян.
Він підхопив сагайдак і побачив, що в ньому всього-навсього одна стріла.
— Але стріла тільки одна, — здивовано озирнувся він до охоронниці скарбів.
— Так і мішень в тебе одна. Не бійся. Лук ч-ч-чарівний. Поцілиш.
Зробивши вибір, діти зійшлися біля виходу з печери.
— Прощавайте. Ваші с-с-скарби вам ще с-с-стануть у пригоді,— напучувала їх кобра, а потім знову оповила стовбур дерева й перетворилася на статую.
Глава 7
На роздоріжжі
Троє вийшли зі скарбниці й побачили, що пустеля зникла, поступившись місцем новим декораціям. Навколо простягався сонний ліс. Дерева сиротливо простягали до мандрівників голе чорне гілля. Лише подекуди обірваним дрантям висіло буре мертве листя.
— Тепло, а ліс неживий стоїть, як узимку. Не зрозумієш, яка пора року, — помітив Прошка.
— На те воно й Позачасовість, — відгукнувся Троян.
Він дивився на Прошку зверхньо. Як не крути, той залишався незграбним простолюдином. Здавалося, пора б йому звикнути, що крім людського світу з його фізичними законами й обмеженнями, існують інші виміри, де чудеса так само повсякденні, як калюжі після дощу. Прошка занадто зв'язаний путами вузьких, людських понять про устрій всесвіту.
Дівчисько — інша справа. Із неї могла б вийти користь, не була б вона дівчиськом. Сказано ж, що в жінок волосся довге, а розум короткий. Їм би тільки заміж вискочити. І ця така сама. Погляд Трояна сковзнув по обручці на пальці Марики. Дурна гуска! Заради чого вона відмовилася від безсмертя? Йому свого часу також довелося зробити вибір. Не можна сказати, що йому було легко відправити на той світ жінку, до якої він мав почуття, але натомість він одержав тисячу років життя. І це не межа. Нехай острів Гроз пішов у небуття. Його межі стали занадто тісні. Тепер Троян мав намір відкрити для себе світ людей. Тільки там багатство, слава й влада мають реальну цінність. Немає нічого захопливішого, ніж грати людськими долями.
Поки Троян поринув у мрії про світове панування, думки Прошки були більш приземленими. Побачивши в руках у Трояна лук, він зовсім засмутився. От що герої беруть із собою в дорогу перед небезпечною мандрівкою, а не мотлох усякий. Найбільш прикрим було те, що він також вибрав меч. Треба ж було трапитися такому непорозумінню! Недарма зміюка попереджала: «Не помилися». А він схибив.
— Що ти вибрав у скарбниці? — запитала Марика.
Прошка боявся цього запитання.
— Меч, — почервонівши, сказав він.
— Меч? А де ж він? — здивувалася дівчинка.
— Залишився в печері. Я вже до нього руку простягнув, і тут спіткнувся об цю залізяку. — Прошка неохоче дістав із кишені ключ. — На підлозі валявся. Ну я його й підняв, щоб під ногами не плутався. Я ж не знав, що там усіляке сміття скарбом вважається. А зміюка тут як тут. Сичить, негідниця. Бери, мовляв, користуйся. Тьфу! Гади — вони і є гади.
Троян посміхнувся. Все-таки Прошка незграба, яких пошукати. Це ж треба так осоромитися.
Мариці було щиро шкода Прошку. Дуже вже він засмутився.
— Не засмучуйся. Я також не збиралася брати обручку. Випадково вийшло, — заспокоїла його дівчинка.
«Та якби ж» — подумав Троян і сказав:
— Настав час іти. Чи ви так і будете стояти тут?
Він покрокував стежкою, що послужливо стелилася між деревами. Якось саме собою вийшло, що всі беззастережно прийняли його лідерство. Багато часу пройшло чи ні, а попереду показався просвіт. Мандрівники вийшли на галявину.
Їх привітав сумний пронизливий лемент. У небі ширяв великий чорний птах.
— Знову цей альбатрос! Чорний, як сажа. А ти казала: «Проти сонця, проти сонця», — передражнив Марику Прошка.
Рука Трояна мимоволі стисла лук. Альбатрос літав так низько, що промахнутися було майже неможливо. Одна мить і з супротивником буде покінчено. Троянові так кортіло дістати стрілу й натягнути тятиву. Але холодний розум нагадав, що він не один. Якщо він уб'є альбатроса, це ще не означає, що вхід у світ людей негайно відкриється. Хронос говорив про якийсь годинник. А що, коли його можна завести тільки гуртом? Поки він усе не з'ясував, доводилося миритися з присутністю супутників.