Виявилося, що юнак монотонно наспівував повторювані без кінця молитви. Тепер я вже бачив, що він розкидає не квіти, а білі пелюстки. Десь я нещодавно вже бачив їх. Лусочки білої фарби, облуплені з дверей спальні розлюченим Арнольдовим зубилом. Білі пелюстки падали не випадковим чином, а у відповідності до звичного безперервного руху автомобілів. Коли автівка наближалася, хлопець діставав із сумки жменю пелюсток і кидав їх під колеса, весь час наспівуючи ритмічних монотонних пісень. Крихка білизна танцювала навкруги, підхоплена рухом автомобілів, божевільно кидалася під колеса, закручувалася вихором позаду, а трохи далі розсіювалася над асфальтом: те, як хлопчина кидав пелюстки, скидалося на жертвоприношення чи навмисну руйнацію, бо його дари миттєво знищувалися й назавжди зникали.
Молодик був стрункий, убраний у вузькі темні штани, якийсь оксамитовий чи вельветовий піджак і білу сорочку. Копиця густого, трохи хвилястого волосся затуляла шию. Я зупинився, якийсь час пороздивлявся його й уже хотів був рушити далі до станції, аж тут цілісність картини, яка часом змінюється й дратує, сколихнулася, і я зрозумів, що світло ввело мене в оману й переді мною стоїть не юнак, а дівчина. Наступної миті я збагнув, що знаю цю дівчину. Це була Джуліан Баффін — єдина дитина, донька-підліток Арнольда й Рейчел. (Навряд чи я мушу пояснювати, що назвали її так на честь Джуліан Нориджської[13].)
Зараз я називаю Джуліан підлітком, тому що саме такою й сприймав її, хоча тоді дівчині було вже, гадаю, трохи за двадцять. Арнольд став батьком у зовсім юному віці. До маленької, схожої на фею дівчинки я відчував помірну дядьківську цікавість. (Сам я ніколи не хотів мати дітей. Багато хто з митців не хоче.) Утім, ставши підлітком, вона втратила свою привабливість і перетворилася на незграбне й похмуре створіння, яке вороже ставилося до всього світу. Це, звісно ж, добряче нашкодило її чарівності. Дівчина весь час дратувалася та скаржилася на все навколо, а її маленьке личко, набуваючи дорослих рис, ставало невдоволеним і скритним. Такою я її запам’ятав. Насправді я давненько не бачив Джуліан. Батьки обожнювали її та водночас були незадоволені донькою. Вони обоє хотіли хлопчика. Як і всі батьки, сподівалися, що Джуліан буде обдарованою, але склалося інакше. Їй знадобилося чимало часу, щоб вирости, вона майже не брала участі в сором’язливому племінному житті підліткового світу й залюбки переймалася ляльковими, а не своїми власними, сукнями в тому віці, коли більшість дівчаток починає цікавитися (і це можна пробачити) бойовим розфарбовуванням.
Не досягнувши особливих успіхів на іспитах, а надто тих, що стосувалися точних наук, у шістнадцять років Джуліан кинула навчання. Рік вона провела у Франції — не через власну жагу до пригод, а тому, що на цьому наполягав Арнольд, принаймні так мені тоді здалося. Країна її не вразила, і, повернувшись додому, Джуліан одразу забула свою поганеньку французьку та вступила на курси друкарок. Оперившись як друкарка, вона знайшла роботу в друкарському бюро якоїсь урядової установи. Коли Джуліан виповнилося дев’ятнадцять, вона раптом відчула себе художницею, і Арнольд поспіхом запхав її до школи живопису, яку вона теж кинула за рік. Після цього дівчина вступила до педагогічного коледжу, десь у центрі країни, де й провчилася, гадаю, рік або два — до того вечора, коли я побачив, як вона кидає білі пелюстки під колеса машин.
Цілісність картини знову змінилася, і лише тепер я зрозумів, що вихори білих цяток зовсім не пелюстки, а клаптики паперу. Вітер від машини, що проїхала повз нас, кинув один із них просто мені до ніг, і я нахилився підняти його. Це був фрагмент рукопису, на якому, попри нерозбірливий почерк, мені вдалося розшифрувати слово «люблю». Я перейшов дорогу й наблизився до дівчини ззаду. Хотів дізнатися, що вона бурмоче собі під ніс, і не надто б здивувався, почувши якусь незнайому мову. З кожним моїм кроком її слова дедалі більше скидалися на повторювану одну-єдину фразу. О, скарб еллінів? Скарабеї? Скраб для шиї? Отара блеє?
13
Джуліан Нориджська — англійська духовна письменниця, перша жінка-автор англомовної книжки.