Кому як не нам, сучасникам ракетно-віялових хрестових походів, задуматися над цим припущенням…
Хоча не все таке однозначне. Скажімо, вистачає в Жадана і жінок далеко не миролюбних. Маю на увазі не тих кобіт, що вершили подвиги на мінному полі екстремального сексу, а тих, які не дотримувалися Жаданового паритету: любов і ніжність. Не така вже й безумовна ця взаємозумовленість. Ось що чуємо про одну з них: «Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах». Фурія любові чи фурія помсти? Певно, це не про ту любов? Зрештою іншим разом і сам Жадан, оглянувшись на світові реалії, ставить поруч любов і… злість! І залишає нам вибір: «Кожному вистачить роботи». А сам усе-таки вибирає любов.
Можна по-різному розуміти його вибір. Солідаризм чи егоїзм, усупереч усім риторикам? А може, ще й якийсь глибший прихований мотив? Тут пригадується, що автор — титулований філолог, випускник славетного Харківського університету. Отож — несхибний патріот української мови. То, може, якийсь натяк на глибинні мотиви його принципової позиції вчувається у такому твердженні: «Мова зникає, коли нею не говорять про любов». Харків'яни! Нумо — більше говоріть про любов! У найширшому розумінні! Українською мовою! І всі українці скрізь, особливо в загрожених регіонах! Тож ми нарешті і розв'яжемо своє нерозв'язне мовне питання, і знайдемо вихід з усіх безвихідних українських криз.
На цій оптимістичній ноті й час кінчати тривалу розмову про нескінченну любов до поезії Сергія Жадана.
Аж ні…
Жадан — і несть йому кінця
Моя дружина, вимушений свідок моїх писацьких зусиль, дуже не любить, коли я ото щось пишу і пишу… Вважає (і, мабуть, справедливо), що писати треба енергійно і коротко. Але це не кожному дано. Якось вона не витримала і саркастично сказала: «Поки ти своє закінчиш, Жадан ще два романи видасть». І — як у воду дивилася. Чую в медіапросторі: Сергій Жадан видав новий роман. Кинувся я його шукати. Дарма. В системі книгарень «Є» — не є. У поближчих бібліотеках — не є. У таких критичних ситуаціях я зазвичай рушав до НБУ ім. В. Вернадського, куди надходять контрольні примірники всіх українських видань. Але вже другий рік я в НБУ не показувався, бо потрапив до категорії осіб «з обмеженими можливостями».
Отож і довелося таки ставити крапку на творчому спілкуванні з текстами Сергія Жадана. Далося це мені нелегко, залишати його у спокої не хотілося (свідки: мій персональний комп'ютер; 13 книжок Сергія Жадана, придбаних знов-таки у книгарні «Є» на Повітрофлотському проспекті, 33/2; та ж таки дружина; харківський друг Володя Брюгген; колектив видавництва «Либідь»…). Але в людини попереду завжди більше, ніж за нею… Тож усе ще може бути… Ніколи не зарікайся…
ІВАН ДЗЮБА
Січень — квітень 2017.
І трохи травня й червня…
Р. S. Сто десять років тому Іван Франко питав у молодого Володимира Винниченка: «І звідкіля ти такий узявся?» У випадку із Сергієм Жаданом загадки немає: з нашої рідної Донеччини!
Інформація видавця
УДК 821.161.2-94Жадан
Д43
Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу видавництва заборонено
Дзюба, І. М.
Д43 Чорний романтик Сергій Жадан / Іван Дзюба. — К. : Либідь. — 112 с. : іл.
ISBN 978-966-06-0749-1.
© Іван Дзюба, 2017
© Максим Паленко, ілюстрації, 2017
Науково-популярне видання
Дзюба Іван Михайлович
Художник Максим Паленко
Головна редакція літератури з гуманітарних наук
Головний редактор Світлана Головко
Редактор Юрій Медюк
Коректори Ангеліна Дрожжина, Людмила Іванова, Ольга Кривенко
Верстальник Олександра Мошеченко
Формат 60x84/16.
Ум. друк. арк. 6,51. Обл.-вид. арк. 6,00.
Зам. № 17-733.
Державне підприємство «Спеціалізоване видавництво „Либідь“»,
вул. Пушкінська, 32, м. Київ, 01004
www.lybid.org.ua
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3055 від 12.12.2007
Віддруковано на ПрАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»,
вул. Леся Курбаса, 4, м. Біла Церква, 09117
Свідоцтво серія ДК № 4063 від 11.05.