-- Він наказав триматися подалі від Кульгавого. Можливо, він спробує зганьбити нас якимось чином, або навіть натравити повстанців на нас. Каже, ми повинні відбити фортецю біля Діла. Осоромити як повстанців, так і Кульгавого.
-- Якщо він хоче похизуватися, то чому б йому не наказати нам виловити всіх з Кола Вісімнадцяти? – пробурмотів Елмо.
Коло – це верховне командування повстанців, вісімнадцять чарівників впевнених, що разом вони можуть протистояти Леді та Поневоленим. Загребельний, заклятий ворог Кульгавого у Форсберзі, входить в це Коло.
Капітан задумався.
-- В тебе немає відчуття, що тут замішана політика? – запитав він Ворона.
-- Загін – знаряддя в руках Ловця Душ. Це ні для кого не таємниця. Питання, чого він планує добитися з його допомогою.
-- В мене було таке ж враження в Опалі.
Політика. Імперія Леді намагається виглядати монолітною. Десять Поневолених витрачають величезну кількість енергії, щоб підтримувати цю видимість. І ще стільки ж енергії на дрібні сварки поміж собою. Як малюки, що б’ються за забавки, чи змагаються за материнську любов.
-- Це все? – пробурчав Капітан.
-- Все. Сказав, що буде на зв’язку.
Тож ми пішли й зробили це. В глуху північ захопили фортецю біля Діла, на відстані гарматного пострілу від Весла. Кажуть, що Загребельний і Кульгавий геть осатаніли, довідавшись про це. Гадаю, Ловець Душ напився на радощах.
Одноокий скинув одну карту.
-- Хтось тут махлює, -- пробурмотів він.
Гоблін схопив викинуту карту, виложив чотири валети й скинув даму. Він посміхався. Було ясно, що наступного разу він відкриє карти, бо в нього немає нічого старшого за двійку. Одноокий грюкнув по столі й зашипів. Він не виграв ні разу, відколи сів до гри.
-- Спокійно, хлопці, -- попередив Елмо.Він не зважав на даму викинуту Гобліном. Прикупив ще одну карту, притиснув карти під сам ніс, виложив три четвірки й скинув двійку. Постукав пальцем по парі карт, що залишилися, посміхнувся до Гобліна і сказав:
-- Сподіваюся в тебе там туз, Грубасику.
Корнішон схопив двійку Елмо, виложив чотири двійки на столі й скинув трійку. Він витріщився на Гобліна як сова, мовляв “тільки спробуй закінчити”. Давав йому зрозуміти, навіть туз не врятує його від поразки.
Я пошкодував, що з нами не було Ворона. В його присутності Одноокий занадто нервував і боявся махлювати. Ворон вирушив у овочевий дозор. Так ми називали щотижневу вилазку в Весло за продуктами. Його місце зайняв Корнішон.
Корнішон -- квартирмейстер Загону. Переважно саме він їздив у овочевий дозор. Та цього разу відпросився, через біль в животі.
-- Здається, тут всі махлюють, -- промовив він і поглянув на свої безнадійні карти. Пара сімок, пара вісімок і дев’ятка, що пасувала до однієї з вісімок, але без комбінації. Майже все, що могло мені стати в пригоді було вже серед скинених карт. Я взяв з прикупу карту. Курва. Ще одна дев’ятка і в мене з’явилася комбінація. Я розложив її, скинув сімку і почав молитися. Тільки молитва могла тепер допомогти мені.
Одноокий проігнорував мою сімку. Докупив карту.
-- Дідько!
Він поклав шістку під моєю комбінацією і скинув ще одну шістку.
-- Момент істини, Свиняча Відбивна, -- сказав він Гобліну. – Хочеш спробувати, Корнішон? – додав. А ще:
-- Всі жителі Форсберга – божевільні. Я раніше не зустрічав таких, як вони.
Ми провели в фортеці вже місяць. Трохи завелика для нас, але мені тут подобалося.
-- Я міг би полюбити їх, -- сказав я. – Якби вони полюбили мене.
Ми відбили вже чотири контратаки.
-- Або сери, або злізай з горщика, Гоблін. Ясно ж, що ти відмудохав нас з Елмо.
Корнішон постукав по краю карти нігтем і поглянув на Гобліна.
-- В них тут ціла повстанська міфологія. Пророки й фальшиві пророки. Пророчі сни. Послання Богів. Навіть пророцтво, що дитина, яка живе десь тут поблизу, це реінкарнація Білої Троянди, -- сказав він.
-- Якщо малий вже тут, то чому він досі не віддухопелив нас? – запитав Елмо.
-- Вони ще не знайшли його. Чи її. Зараз ціла юрба людей займається пошуками.
Гоблін засцяв. Він прикупив карту, засичав, скинув короля. Елмо взяв карту і скинув ще одного короля. Корнішон поглянув на Гобліна. В нього на обличчі з’явилася ледь помітна посмішка, він взяв карту і навіть не завдав собі клопоту зиркнути на неї. Кинув п’ятірку на шістку, яку Одноокий поставив на мою комбінацію і викинув прикуплену карту.
-- П’ятірка? – пропищав Гоблін. – В тебе була п’ятірка? Я не вірю. В нього була п’ятірка.
Він жбурнув свого туза на стіл.
-- В нього була йобана п’ятірка.
-- Спокійно, спокійно, -- вмовляв його Елмо. – Сам завжди повторюєш Одноокому, щоб той не кипів, забув?