-- Потрібно щось організувати для полковника.
-- Якщо шукаєш проблем, то обов’язково знайдеш їх. Не забувай, на кого він працює.
-- Це не діло, спускати комусь напад на Загін, Док. Навіть Кульгавому.
-- Ти береш на себе відповідальність за доволі серйозне рішення, ти в курсі?
Хоча я повністю погоджувався з ним. З поразкою на полі бою можна змиритися. Але тут, все було інакше. Йшлося про імперську політику. Потрібно застерегти всіх, що не варто нас в неї втягувати, бо справи будуть кепські. Потрібно показати це і Кульгавому і Ловцю Душ.
-- Як гадаєш, що з нами зроблять? – запитав я.
-- Буде багато смороду і стогону, але не думаю, що вони щось можуть зробити нам. Дідько, Док, це взагалі не твоя справа. Тобі платять за те, що ти латаєш хлопців, -- він задумливо поглянув на Корні. – Гадаю, чим менше свідків залишиться, тим краще. Кульгавий не стане виступати, якщо в нього не буде ніяких доказів. Одноокий, йди поговори зі своїм улюбленим повстанцем. Десь там глибоко в моїй голові починає формуватися невеличкий, підлий план. Можливо, у нього є ключ.
Одноокий закінчив розливати свою юшку. В тих, хто отримав суп першими, вже порожевіли щоки. Елмо перестав чистити нігті. Він пронизав власника конюшні прискіпливим поглядом.
-- Корні, ти коли-небудь чув про полковника Зуада?
Корні заціпенів. Він завагався на мить довше, ніж цього вимагали обставини.
-- Не можу сказати, що чув.
-- Дивно. Я гадав, що так. Його ще називають лівою рукою Кульгавого. Як би там не було, впевнений, що Коло пішло б на все, щоб тільки дістати його в свої лапи. Що скажеш?
-- Я нічого не знаю про Коло, Елмо, -- він провів поглядом по дахах. – Хочеш сказати, той тип на Похмурій вулиці – це Зуад?
-- Я цього не казав, Корні, -- засміявся Елмо. – В тебе склалося таке ж враження, як в Корні, Док?
-- Ні, чорт забирай. Що робити Зуаду в сраному борделі у Веслі? Кульгавий зараз в повній сраці на сході. Йому там потрібні всі його сили.
-- Бачиш, Корні? Але слухай сюди. Можливо, я все-таки знаю, де Коло може знайти полковника. Він нашому Загону ніякий не друг. З іншого боку, Коло теж нам не друзі. Але тут йдеться про бізнес. Нічого особистого. Тож я собі подумав. Ми могли б обмінятися послугами. Якась шишка серед повстанців могла б заскочити в ту пивну на Похмурій вулиці й попередити власників, що не варто вписуватися за цих хлопців. Доганяєш, про що я балакаю? Таким чином полковник Зуад потрапив би просто в кігті до Кола.
Корні мав вигляд людини, яка знає, що потрапила в пастку. Він був хорошим шпигуном, коли в нас не було причин чіплятися до нього. Він був звичайним, старим Корні, приязним власником конюшні, якому ми давали трохи більші чайові та при якому, ми розмовляли не більше й не менше, ніж при інших людях з-поза Загону. На нього нічого не тиснуло. Йому просто потрібно було бути собою.
-- Ти щось неправильно зрозумів, Елмо. Чесно. Я не пхаюся в політику. Леді чи Білі, для мене один біс. Коней потрібно десь тримати й годувати, хто б на них не їздив.
-- Гадаю, тут ти маєш рацію, Корні. Вибач, що підозрював тебе, -- Елмо підморгнув Одноокому.
-- Ті типи зупинилися в Амадорі, Елмо. Вам варто піти туди, перш ніж хтось попередить їх, що ви вже в місті. А я йду приберу в конюшні.
-- Ми не поспішаємо, Корні. Але ти можеш зайнятися своїми справами.
Корні пильно поглянув на нас. Зробив кілька кроків до залишків конюшні. Знов поглянув на нас. Елмо дивився на нього приязно. Одноокий підняв ліву ногу коня і перевіряв підкову. Корні пірнув у руїни.
-- Одноокий? – запитав Елмо.
-- Вибіг через задній вхід. Тільки п’ятки миготять.
-- Не спускай з нього ока, -- посміхнувся Елмо. – Док, записуй все. Я хочу знати кому він розкаже. І кому вони розкажуть. Наша баєчка розповсюдиться, як трипер.
-- Зуаду був кінець в ту мить, коли Ворон назвав його ім’я, -- сказав я Одноокому. – Можливо, навіть в мить, коли він зробив те, що зробив Ворону колись давно.
Одноокий щось буркнув, скинув карту. Красунчик взяв її та виклав карти. Одноокий вилаявся.
-- Я не можу грати з ними, Док. Вони грають якось неправильно.
Елмо примчав на коні, зліз.
-- Вони рушають на бордель. Маєш щось для мене, Одноокий?
Список був непоказний. Я вручив його Елмо. Він вилаявся, сплюнув, знову вилаявся. Копнув дошки, які слугували нам за картярський стіл.
-- Пильнуйте свою кляту роботу.
Одноокий стримав свій гнів.