Він поглянув навколо.
-- Ти був непритомний два дні. Вони пошинкували тебе, як капусту. Ми гадали, що ти вже не жилець.
-- Що відбувається, Док? – він помацав свої рани. – Чому я не труп?
-- Ловець Душ прислав свого друзяку. Перевертня. Він тебе підлатав.
Він всіх підлатав. Важко боятися когось, хто зробив таке для твоїх побратимів.
Ворон схопився на ноги, захитався непевно.
-- Клятий Корні. Він нас підставив, -- в його руці з’явився ніж. – Курва. Я безпорадний мов кошеня.
Я вже питав себе звідки Корні так багато знав про нападників.
-- Це не Корні стоїть. Корні небіжчик. Це Перевертень вправляється вдавати Корні.
Йому не потрібно було вправлятися. Навіть рідна мати Корні не відрізнила б його.
Ворон сів назад поряд зі мною.
-- Що відбувається?
Я коротко розповів йому про останні події.
-- Перевертень хоче зайти, використавши Корні, як вірчу грамоту. Тепер вони йому довіряють.
-- Я йду з ним.
-- Йому це може не сподобатись.
-- Мені насрати, чи йому це сподобається. Цим разом Зуаду від мене не втекти. Борг став занадто великий, -- його обличчя зм’якло і стало сумним. – Що з Сонечком? Вона вже знає про Щигля?
-- Не думаю. Ще ніхто не вернувся в Діл. Елмо гадає, він може робити все, що йому заманеться, лишень щоб Капітан не довідався, поки він не доведе справу до кінця.
-- Добре. Не доведеться з ним про це сперечатися.
-- Перевертень не єдиний Поневолений в місті, -- нагадав я йому.— Перевертень казав, що відчуває Кульгавого.
Ворон знизав плечима. Кульгавий його не обходив.
Двійник Корні підійшов до нас. Ми зірвалися на ноги. Я був не в собі, однак зауважив, що Ворон дещо зблід. Добре. Отже, він не завжди холодний, як камінь.
-- Ти підеш зі мною, -- сказав він Ворону. Тоді поглянув на мене. – І ти. І сержант.
-- Вони знають Елмо, -- запротестував я. Той тільки посміхнувся.
-- Ви виглядатимете, як повстанці. Тільки хтось з Кола може виявити обман. А їх у Веслі немає. Повстанці покладаються лише на самих себе. Ми скористаємося тим, що вони не додумалися викликати підмогу.
Повстанці страждають від політичних махінацій так само, як і ми.
Перевертень кивнув Одноокому.
-- Як там справи у полковника Зуада?
-- Ще не розколовся.
-- Міцний горішок, -- неохоче признав Ворон.
-- Ти вже маєш імена? – запитав мене Елмо.
В мене назбирався доволі показний список. Елмо був задоволений.
-- Рушаймо, -- сказав Перевертень. – Поки Кульгавий не завдав удару.
Одноокий сказав нам гасло. Переляканий, переконаний, що я до цього не готовий, та ще більше переконаний, що не посмію виступити проти вибору Перевертня, я плентався позаду Поневоленого.
Не знаю, коли це трапилося. Просто, я підняв погляд і побачив, що йду серед незнайомців. Я забулькав, як індик в спину Перевертня. Ворон почав сміятися. Тоді я зрозумів. Перевертень кинув на нас свої чари. Тепер ми виглядали, як керівники повстанських сил.
-- Хто ми? – запитав я.
Перевертень вказав на Ворона.
-- Це Черствий, член Кола. Швагер Загребельного. Вони ненавидять один одного так само, як Ловець та Кульгавий, -- тоді вказав на Елмо. – Польовий майор Риф, начальник штабу Черствого. Ти, небіж Черствого, Мотрін Ханін, один з найгрізніших вбивць, які коли-небудь існували.
Ми про них нічого не чули, але Перевертень запевнив нас, що їхня присутність нікого не здивує. Черствий постійно відвідував Форсберг, ускладнюючи життя брату своєї дружини.
-- Чудово, -- подумав я. – Просто прекрасно. А що з Кульгавим? Що ми будемо робити, якщо він з’явиться?
Коли Корні оголосив , що прибув Черствий, на обличчях людей в будинку, де тримали Зуада, з’явилася скоріше тривога, ніж цікавість. Вони не виказували ніякої шани до членів Кола. Вони теж нічого не питали. Очевидно, в справжнього Черствого підлий, мінливий, непередбачуваний характер.
-- Покажіть їм в’язня, -- сказав Перевертень.
Один з повстанців кинув на Перевертня погляд, що казав:
-- Зажди, ми тобі покажемо.
Будинок аж роївся від повстанців. Мені здавалося, що я чую, як Елмо обмірковує план атаки.
Нас відвели в підвал, через вміло замасковані двері, а потім ще нижче, в кімнату з земляними стінами та стелею, які підтримувалися балками й кріпильним лісом. Декорації живцем взяті з хворобливих фантазій збоченця.
Звичайно, що катівні існують, але більшість людей їх ніколи не бачать, тому вони, так насправді, в них не вірять. Я сам раніше не бачив катівні.
Я оглянув знаряддя тортур, тоді поглянув на Зуада, прив’язаного до величезного, дивного крісла, і запитав себе, чому Леді вважається негідницею. Ці люди називають себе хорошими хлопцями, що захищають права, свободи та гідність людського духу, але їхні методи нічим не відрізняються від методів Кульгавого.