Розенкварц — скляний чоловічок Феноліо
Роксана — дружина Вогнерукого; давніше шпільманка; цілителька
Рудий Лис — один з Каприкорнових людей; товариш Каприкорна; герольд Змієголова
Свистун — Каприкорнів шпільман; герольд Змієголова
Сироголовий — див. Орфей
Сойка — легендарний розбійник, створений уявою Феноліо; ім’я і роль Мо
Соляний князь — Віолантин дід по материнській лінії
Сорока — див. Мортола
Срібний князь — див. Змієголов
Срібноносий — див. Свистун
Страшидло — розбійник
Строкатий люд — шпільмани Чорнильного світу: фіґлярі, люд чаклуни, вогнедуви, кидії ножів
Сутінковий замок — замок Змієголова
Тадео — бібліотекар Сутінкового замку
Таємний табір — табір розбійників; тут вилікували Мо
Телепень — див. Орфей
Тереза — див. Реза
Тлустий князь — володар Омбрійського замку і Омбрійської землі; батько Козимо Вродливого; Віолантин свекор
Туліо — паж Тлустого князя і Віоланти
Фарид — хлопець, випадково вичитаний з казок «Тисяча і однієї ночі»; учень Вогнерукого
Феноліо — творець Чорнильного світу, автор книжки «Чорнильне серце»
Фольхарт — прізвище Мо, Меґі та Рези
Фульвіо — Каприкорнів помічник
Хапало — розбійник
Хлопчик- мізинчик — охоронець Змієголова
Хмароходець — шпільман; колишній канатоходець; товариш Вогнерукого
Цербер — Орфеїв пес
Цвинтаршпільманів — тут Мо викликає білих жінок
Цукор — Мортолин і Орфеїв слуга
Чарівновустий — див. Мо
Чорний Принц — король шпільманів; проводир розбійників; господар ведмедя
«Чорнильне серце» — книжка Феноліо; останні примірники є пожаданою здобиччю для Каприкорна і Орфея
Чорнильний Ткач — див. Феноліо
Чорнобородий — розбійник
Чотириокий — див. Орфей
Шовкун — розбійник
Якопо — син Віоланти і Козимо; онук Змієголова
Яшма — Орфеїв скляний чоловічок
Подяки
Я власне, мало що можу додати до своїх подяк за «Чорнильну кров». Я й далі вдячна тим самим людям, які допомогли перетворити рукопис у книжку: моєму редакторові Урсулі Гекель, що знову ретельно опрацювала всі мої сторінки; Мартині Петерсен, технічному редакторові видавництва «Сесіliе Dressier Verlag», що й цій книжці викроїла прегарну одяганку, і Анке Мец, палітурниці, що знову була така люб'язна й вичитала коректи, щоб Мо, оправляючи книжки, не скоїв якоїсь великої помилки.
Я вдячна й Каті Муїсус, чия реклама моєї книжки знову була просто чудова, коректорам Юті Кірхнер та Удо Бендеру, а цього разу ще й Юті Гевекер, що допомагала мені та Урсулі Гекель у редакційній роботі (і допомагала знаходити загублені електронні листи!).
Особливу подяку я посилаю в Англію — Антеї Бел, моїй дивовижній перекладачці, що прочитала мій роман ще в другій редакції, а отже, була цього разу моєю найпершою читачкою (з дозволу моєї доньки Анни, що по вуха загрузла в шкільній лектурі). Щовечора відшліфований розділ летів електронною поштою до Кембриджа, а наступного ранку я дізнавалася про реакцію Антеї. Вона супроводила мене протягом багатьох, багатьох тижнів, була першою, хто разом зі мною ступав сторінками цього роману й нетерпляче чекав, щоб почути більше. Сподіваюся, вона зробить мені цю неоціненну послугу й при появі наступної книжки!
Звичайно, я знову дякую всім палітурникам, друкарям і представникам видавництва «Сесіliе Dressier Verlag», а наостанку, — хоча це істотний елемент, — книгопродавцям! Кожне слово моїх подяк за «Чорнильну кров» стосується й «Чорнильної смерті». Знадобилася праця багатьох людей, щоб дати книжку в руки читачам, і моя робота в цьому процесі була тільки першим етапом.