День минав поволі. Батька Меґі побачила аж пополудні, коли Елінор повернулася з крамниці й за півгодини зварила їм спагеті з якоюсь купленою підливою.
— Вибачайте, але в мене просто немає терпіння годинами вистоювати біля цієї клятої плити! — сказала вона, ставлячи на стіл каструлю. — Може, наш приятель з отим хутровим звірям уміє куховарити?
Вогнерукий лише знічено стенув плечима й відказав:
— Ні, щодо цього з мене помічник ніякий.
— А Мо добре вміє куховарити, — озвалася Меґі, перемішуючи в тарілці спагеті з ріденькою підливою.
— Мо має лагодити мої книжки, а не куховарити! — різко кинула Елінор. — А як щодо тебе?
Меґі знизала плечима:
— Я вмію пекти млинці. Але чом би вам не придбати кілька кулінарних порадників? Адже у вас стільки всіляких книжок! Це вам запевне допомогло б.
На цю пропозицію Елінор навіть не стала відповідати. Усі мовчки їли, й коли мовчанка за столом затяглася, господиня перервала її.
— О, до речі, — сказала вона. — Маю нагадати вам ще про одне правило на ніч. Я не люблю, коли в моєму домі запалюють свічки. Вогонь діє мені на нерви. Надто вже він ласий на папір.
Меґі мовчки проковтнула те, що мала в роті. Схоже, її піймали на гарячому. Звичайно ж, вона прихопила з дому кілька свічок (вони лежали в неї на нічному столику), й Елінор їх, певна річ, уже побачила.
Та Елінор цієї хвилини дивилась не на Меґі, а на Вогнерукого, який грався сірниковою коробкою.
— Сподіваюся, ви не забудете й про це правило, — мовила вона. — Бо нам, очевидно, доведеться провести у вашому товаристві ще одну ніч.
— Якщо дозволите ще трохи скористатися вашою гостинністю. А завтра вранці я поїду собі, обіцяю. — Вогнерукий усе ще крутив у руках сірникову коробку; невдоволений погляд господині його, схоже, не обходив. — Мені здається, у когось тут зовсім хибне уявлення про вогонь, — додав він. — Це правда, часом він обертається на такого собі невеличкого кусючого звірка. Але ж і його можна приборкати.
По цих словах Вогнерукий дістав з коробки сірника, черкнув його й узяв полум’я в рот.
Коли його губи зімкнулися навколо запаленого сірника, Меґі затамувала дух. Потім Вогнерукий знову розтулив рота, дістав звідти погаслого сірника й, усміхаючись, поклав його в свою порожню тарілку.
— Ось бачите, Елінор, він не вкусив мене, — промовив Вогнерукий. — Вогонь приборкати легше, ніж мале котеня.
Елінор лише поморщила носа, а Меґі не могла відвести захопленого погляду від Вогнерукого.
Цьому невеличкому фокусу з вогнем Мо, здавалося, зовсім не здивувався. Він тільки застережливо зиркнув на Вогнерукого, і той слухняно сховав сірники до кишені.
— Правила щодо свічок я, звісно, не порушуватиму, — поквапно сказав він. — Не хвилюйтеся. Правду кажу.
— Гаразд, — кивнула головою Елінор. — Але це ще не все. Якщо й сьогодні, щойно стемніє, ви знов, як учора, кудись ушиєтесь, то повертайтеся не дуже пізно. Бо рівно о пів на десяту я вмикаю сигналізацію.
— О, виходить, учора ввечері мені неабияк пощастило! — Вогнерукий хутко вкинув до кишені кілька макаронин (непомітно для Елінор, але не для Меґі). — Сказати щиро, вночі я люблю гуляти. Тоді світ подобається мені більше, довкола тихо, майже ні душі, а таємниць куди більше, ніж удень. Щоправда, сьогодні я виходити не збирався, та все одно хочу попросити вас увімкнути вашу чудесну сигналізацію трохи пізніше.
— Пізніше? Це ж чому, дозвольте поцікавитись?
Вогнерукий підморгнув Меґі й промовив:
— Знаєте, я пообіцяв оцій юній панночці влаштувати невеличку виставу. А почнеться вона десь за годину до півночі.
— Он як?! — Елінор утерла серветкою підливу на губах. — Виставу! А чи не перенесли б ви її на день? Зрештою, цій юній панночці лише дванадцять років, і о восьмій вона має бути вже в ліжку.
Меґі стисла вуста. Відколи їй сповнилося п’ять років, вона вже ніколи не лягала спати о восьмій. Але пояснювати це тітці дівчинка не стала. Вона лише дивувалася тому, як спокійно Вогнерукий реагував на ворожі погляди Елінор.
— Так, але фокуси, які я хочу показати Меґі, вдень належного враження не справлять, — сказав він, відкидаючись на спинку стільця. — На жаль, для цього мені потрібна чорна завіса ночі. А чи не хотіли б поглянути на мої фокуси й ви? Тоді вам легше було б зрозуміти, чому все це має відбуватися в темряві.