Для багатьох здобуття статусу постраждалих, на здоров’я яких негативно вплинула Чорнобильська катастрофа, стало способом подолання величезних труднощів, спричинених економічним спадом, зростанням безробіття і скороченням державного фінансування численних програм соціального забезпечення радянських часів. «Якщо людині потрібні ліки, людині потрібні гроші. Діагноз, який ми пишемо, — це гроші», — прокоментував один лікар, котрий відвідав переселенців зі забруднених районів. Чорнобильські програми соціального захисту розширили систему добробуту, успадковану ще з радянських часів, створивши серйозну додаткову перешкоду економічному підйому нової незалежної України.
Хоча звільнення від імперії й допомогло викрити правду про Чорнобиль, імперія все ж залишила Україну з величезним неоплаченим боргом. У той час здавалося, що єдиний спосіб вижити економічно — повернутися до використання ядерної енергії. Саме це й сталося в Україні незабаром після проголошення незалежності. Той самий парламент екологічних націоналістів, який ухвалив низку надзвичайно ліберальних законів, що визначили статус жертв катастрофи на Чорнобильській АЕС і створив комісію Яворівського для розслідування відповідальності за аварію, тепер відвернувся до екологічних проблем і висунув економічні цілі на перше місце свого порядку денного. Він не бачив іншого способу врятувати народ від голоду, а щойно незалежну країну — від краху.
У лютому 1990-го український парламент проголосував за закриття Чорнобильської електростанції до 1995 року. Пожежа в жовтні 1991-го на другому енергоблоці, спричинена несправним перемиканням турбіни, знищила частину даху турбінного приміщення станції та поставила загальніші завдання. Парламент проголосував закрити другий блок негайно, а перший і третій, які ще продовжували діяти, — 1993-го, на два роки раніше. Але восени 1993 року, за кілька місяців до запланованого дочасного закриття; ті ж самі парламентарі відмовилися від свого ж ухваленого раніше рішення. Вони скасували постанову від серпня 1990 року, яка накладала п’ятирічний мораторій на будівництво нових атомних електростанцій в Україні, і постановили закрити Чорнобильську атомну електростанцію лише після того, як діючі там реактори відпрацюють весь термін служіння. Перший і третій реактори залишили в експлуатації і запланували перезапустити другий блок, на якому виникла пожежа 1991-го. Екологічний націоналізм тепер поступився місцем націоналізму ядерному. Історія Чорнобильської катастрофи зробила ще один різкий розворот.
Глава 21
Глобальне укриття
Одним із перших завдань Юрія Щербака, колишнього глави асоціації «Зелений світ», першої екологічної організації в Україні, після його призначення послом України до США восени 1994 року було організувати державний візит Президента України до Вашинґтона для обговорення ядерних питань У серпні 1991-го Щербак став першим депутатом радянського парламенту, котрий повідомив світові про незалежність України. Він вважав це найщасливішою миттю свого життя. Письменник-активіст став першим міністром екології в Україні в 1991–1992 роках, а потім перейшов на дипломатичну службу, ставши послом спершу в Ізраїлі, а потім і у Сполучених Штатах. Його відхід з української політичної сцени 1992-го збігся зі занепадом екологічного руху в його країні та на всьому пострадянському просторі — колишній території Радянського Союзу, яку відтепер поділяли п’ятнадцять незалежних республік.
Україна й усі інші держави колишнього Радянського Союзу переживали як величезний спад ВВП, так і інфляцію, що виходила з-під контролю. Більше того, у Росії політичний конфлікт, що спричинив конституційну кризу восени 1993 року, урегулювався лише після того, як військові, лояльні до президента Бориса Єльцина, придушили повстання, яке очолили віце-президент і глава парламенту. В Україні дочасні президентські вибори 1994 року привели до влади нового лідера, 56-річного Леоніда Кучму, колишнього директора найбільшого ракетобудівного заводу в Європі. Він пообіцяв економічні реформи і попросив американської та західної допомоги. Захід відреагував, але західні лідери захотіли, щоб Україна відмовилася від свого ядерного арсеналу. Кучма вирушив до Вашинґтона, щоб обговорити умови, на яких його країна могла це зробити.