Не послухався пастух дочки, пішов до палацу. Прийшов до короля і каже:
— Милостивий королю, візьми від мене золоту ступку.
— А де товкачик?! — закричав король.
— Не було товкачика, милостивий королю, — відповідає пастух. — Знайшов я лише саму ступку.
— А, то ти обдурити мене хочеш! — розгнівався король. — Собі хочеш забрати золотий товкачик! Якщо через три дні не принесеш його, заплатиш головою!
Засмутився пастух, каже:
— Треба було послухатися дочки. Казала ж вона, що, як побачиш ти ступку, будеш вимагати й товкачика.
Здивувався король:
— Невже у тебе така розумна дочка? Тоді перекажи їй, що коли вона прибуде до мене ні пішки, ні верхи, ні гола, ні одягнена, ні вдень, ні вночі, ні вранці, ні ввечері, тоді я одружуся з нею, а тобі все вибачу і не вимагатиму товкачика.
Прийшов пастух додому засмучений і розповідає дочці, що з ним сталося в палаці.
А дочка зовсім і не злякалася! Загорнулася в риболовну сітку, сіла верхи на козла, сама іде на ньому, а ногами по землі переступає. І приїхала вона до короля ні вдень, ні вночі, ні вранці, ні ввечері, а на світанку. Як побачив король, що одягнена вона в риболовну сітку, приїхала на світанку, на козлі сидить, а ногами по землі переступає, так відразу ж і сказав їй:
— Бачу, що ти справді розумна! Будь моєю дружиною! Та тільки ніколи й нікому не допомагай порадою. Пам’ятай, тільки-но порушиш обіцянку, повинна будеш звідси піти.
Одружилися вони та й зажили душа в душу. Дружина пам’ятала домовленість і нікому не допомагала порадою.
Та ось одного разу стався такий випадок: у бідного селянина його єдина кобила народила лоша. Лоша народилося таким прудконогим й веселим, побігло воно в сусідній двір до багатого селянина та й стало гратися з його жеребцем.
А той багатій був зажерливий, мало йому було свого добра, закрив він лоша у своєму дворі, а коли бідняк прийшов по нього, багатій сказав, що то його лоша.
Почали вони судитися і до тих пір судилися, поки справа не дійшла до їхнього короля. Але ж відомо, що король завжди на бік багатого стане, то й присудив король лоша багатієві.
— Дитя завжди до своєї матері біжить, отже, жеребець і є його мати, — розсудив король.
Бідняк, не пам’ятаючи себе від горя, що відняли в нього лоша, іде сходами і все приказує:
— Горе ж мені! Та як це може бути: жеребець — і раптом мати мого лошати!
Почула його слова королева і каже:
— Що це ти таке говориш?
Тоді розповів їй бідняк про все, що з ним сталося. Вислухала його королева, пожаліла й вирішила допомогти:
— Завтра вранці король піде на прогулянку. Стань на дорозі, розстели перед ним на землі риболовну сітку і лови нею рибу. Король запитає: «Що ти робиш?» А ти відповідай йому: «Ловлю рибу». Здивується король: «Хіба ж на сухій дорозі ловиться риба?» А ти на це скажи: «Хіба ж може жеребець бути матір’ю лошаті?» Тільки не кажи, хто тобі порадив так зробити.
Так усе й вийшло, як сказала королева. Та король здогадався, що селянин не сам усе так розумно вигадав, і до тих пір погрожував йому, поки бідняк не зізнався.
Прийшов король додому, покликав дружину і каже їй:
— Не виконала ти мій наказ, все-таки порадила біднякові: доведеться тобі піти. Але ми з тобою так добре жили, що дозволяю тобі взяти з собою те, що тобі найдорожче.
На прощання влаштував король бенкет у палаці, й останній келих вина королева подала чоловікові сама. Випив той вино і заснув міцно-міцно: королева всипала у вино сонний порошок.
Запрягла коней, поклала чоловіка в карету та й привезла його в батьківський дім. Поклала його спати на соломі.
Прокидається король вранці, питає: — Де я?
— У мене вдома, — відповідає дружина. — Ти ж сам дозволив мені взяти з собою те, що для мене найдорожче.
— Ну, коли ти така розумна і так мене кохаєш, — сказав король, — поїхали у палац, і радь тепер усім, кому захочеш.
Погано відтоді велося багатіям: королева завжди пам’ятала, що народилася вона у бідній родині пастуха.
________________
НЕ ШУКАЙ ТАМ, ДЕ НЕ ПОКЛАВ
Чеська народна казка
Наснилося одному чоловікові, що буцімто має він піти до Праги і там, на мосту, знайде клад. Розповів він про свій сон дружині, а та й каже:
— Вірити снам — усе одно, що за власною тінню ганятися!
А йому і наступної ночі те ж саме наснилося, і ще раз, і ще. Не послухався він дружини, зібрав усі гроші, які були, та й подався в Прагу.