– Що ти верзеш?! – процідив Сашко.
– Я в змозі виконати свої домовленості з ним, і не потребую помічників, – гнівно відрубав Хогс.
– Посередник вважає інакше, і запросив нас з приятелем, щоб виконати ваші з ним домовленості. Чесно кажучи, ви його дуже розчарували, Хогс. І я цим геть не здивований.
– Припини... – знову спробував вгамувати друга Сашко, але наразився на фірмовий холмогорівский шалений погляд, і мимоволі стулив рота.
– Ви хочете сказати, що Посередник розриває нашу угоду? – спитав Хогс.
– Саме так! Як ви взагалі вплуталися в його справи, пекарю?
– Послухайте, містер...
– Холмогоров.
– Так, я пам'ятаю, – Хогс вже близький до вибуху, але Кирила це геть не хвилювало. – До вашого відома, я не завжди був пекарем.
– Служили в армії, так я пам'ятаю.
Сашко бачив, що Кирило навмисно передражнює та дратує Хогса, але не міг зрозуміти, навіщо його друг так поводиться з англійцем.
– І коли в моїй крамниці стали відбуватися дивні речі...
– Які саме?
– Чому я повинен вам про це розповідати?!
Сашко зітхнув. Схоже, другий кандидат Посередника був ще більш впертий, ніж його ліпший друг.
– Хлопці, – примирливо сказав він. – Ми всі опинилися в одному човні. Той покидьок Посередник нахабно втік, перед тим звівши нас докупи. Чи не здається вам, що ми повинні діяти злагоджено?
– Ні, – знизав плечима Хогс.
– Не здається, – одночасно з ним стенув плечима Кирило.
Сашко закотив очі.
– Слухайте, ви, детективи! Запхайте свою пиху куди подалі і давайте вже розберемося з тією справою клятого привида, бо інакше я за себе не ручаюся!
Будинок з привидом
– Все почалося десь тиждень тому, – Хогс зручно вмостився в кріслі біля каміну в кімнаті на другому поверсі. Кирило і Сашко сиділи навпроти в не менш зручних кріслах для гостей. – В домі і в крамниці почали відбуватися незрозумілі речі. Для початку, якось ввечері зі стелі у крамниці ні с того ні з сього посипалася штукатурка.
– А що тут дивного? – здивувався Сашко. – До такого, буває, призводить рух транспорту.
– Якого транспорту? – перебив його Кирило. – Ти пам'ятаєш, взагалі, де ми? Карети й кеби тут землю трусять по-твоєму?
– А, дійсно, не подумав...
– Не розумію, про що ви! – Хогс вийняв з кишені халату люльку, – але, як на мене, осипання штукатурки – то дивно. А потім, наступним вечором, я побачив його.
Він замовк, розпалюючи люльку.
– Кого – його? – нарешті не витримав Сашко.
– Того чоловіка. У дивному одязі. В крамниці після зачинення. Я вирішив, що це злодій. Власне, я і про вас так подумав.
– Ви і зараз ще не до кінця полишили цю думку, – Кирило з цікавістю роздивлявся люльку в руках Хогса. – Хоча більше схиляєтеся до того, що ми трішки не сповна розуму... До речі, у вас немає ще одної люльки? Це... знаєте, заспокоює.
– Ти не палиш, ми домовлялися, – прошипів Сашко.
– Ми домовилися про цигарки, – нахабно відмахнувся Кирило. – Про люльку мови не йшло.
– Ви доволі спостережливий, – Хогс встав з місця і взяв з камінної полки ще одну люльку та кисет з тютюном. – Тримайте.
– Я – детектив, – нагадав Кирило і заходився набивати тютюн в люльку.
– Власне, я мабуть вже теж.
Кирило зміряв конкурента пронизливим поглядом.
– І як з вами сталася така біда, Хогсе?
– Ну, після того як той візитер розчинився в стіні...
– Що, даруйте, він зробив? – перепитав Сашко.
– Я не сказав? – здивувався Хогс. – Той чоловік у яскравому лахмітті, якого я застав у крамниці після її зачинення, він пішов просто в стіну. Це мене дещо налякало, чесно кажучи.
– Я б не сказав, що ви з лякливих, – зауважив Кирило.
– Це так. Але привиди... – Хогс пересмикнув плечима. – Власне, саме тоді я вирішив, що від будинку треба позбавлятися. Я і раніше хотів... Думав про зміну роду діяльності. Але виявилися, що це не так вже й просто. Якимось чином вістка про привида розповсюдилися містом, і тоді до мене з'явився цей пан – Посередник. Він зробив мені пропозицію: я вистежу привида, а він купує мій будинок.
– Будьте впевнені, Хогс, саме він і розповсюдив ці плітки! – запально вигукнув Сашко. – Не здивуюся, якщо він і нацькував на вас привида.
– Але навіщо? – здивувався Хогс.
– Бо... Не знаю!
– Не верзи дурниць, – обірвав його Кирило і повернувся до Хогса. – Отже, ви детально описали цього привида у лахміттях Посереднику. Зрозуміло... До речі, що значить «вистежити»? Ну побачите ви його ще раз, Хеміше? І що? Це рахується за «вистеження»?