– Хм...
– Добре, – підняв руки волоцюга, – не треба стріляти. Забирайте вашого і дайте нам піти.
– Ага, – кивнув детектив. – Але спершу ти відповіси мені на декілька запитань.
Хлопці, ви кумедні
– З якого це біса? – набурмосився волоцюга.
– Як бажаєш, – знизав плечима Кирило. – Тоді лишайся тут, а я швиденько збігаю по копів.
– По кого?
– По боббі, – виправився Холмогоров. – Думаю, викрадення володаря будинку і нанесення йому ушкоджень «потягне» на багато років в буцегарні, як думаєш?
– Або навіть, на шибеницю, – додав Сашко. – А ти, хлопчику, як вплутався в цю справу? – лагідно запитав він підлітка.
Той раптом заридав:
– Відпустіть мене!
– Як тебе звати? – спитав Кирило.
– Біллі...
– Куди ви пробивали цей тунель, Біллі?
– Не знаю...
– Ти брешеш! – суворо обірвав його детектив. – Так діло в нас не піде. Ти допомагав банді грабіжників і зрадив господаря... Заради чого? Напевно, заради грошей, що тобі пообіцяли, якщо справа «вигорить». Отже, ти встряв по самі вуха. То де ж був повинен закінчитися цей тунель, Біллі? У банку? Або в ювелірній крамниці?
– У банку, – опустивши очі, відповів юнак. Волоцюга сердито сплюнув і пробурмотів щось про жалюгідних тремтячих цуциків. – Це за два будинки від пекарні господаря Хогса.
– Зрозуміло, – кивнув Кирило. – І коли до тебе прийшли з такою смачною пропозицією, ти не втримався. Що з Хемішем Хогсом?
– Хлороформ, – коротко відповів Сашко. – Це я тобі як лікар кажу. Сморід відчувається досі. Мабуть, коли Хогс увійшов у пекарню, його оглушили, а потім накинули на обличчя хустинку з хлороформом і притягли сюди.
– Ми його не чекали, – похмуро подав голос волоцюга, бо ви, містере... – він тицьнув пальцем в детектива, – ніби-то все зрозуміли і пообіцяли утриматися від візиту до пекарні цього вечора.
– Знову я винуватий! – розвів руками Кирило. – Ну вибачте, що зіпсував вам такий гарний план! До речі, передавайте мої вітання сторожу музею Мадам Тюссо! Привид в його виконанні був неперевершений!
Невдалі крадії вирячилися на детектива, розкривши рота.
– Хто ви в біса такий?! Як ви визнали?! – вигукнув волоцюга.
Кирило розплився в задоволеній посмішці.
– Холмс. Я – Шерлок Холмс.
– Бонд. Джеймс Бонд, – тихо пробурмотів Сашко. – Хвалько!
І отримав невдоволений погляд від друга.
– Ви вчасно, Холмсе, – долинуло з кута. – Але все ж таки трохи запізнилися.
– Здається, полонений оклигав, – посміхнувся Холмогоров. – Чого це я запізнився?
Хеміш Хогс із стогоном сів і схопився руками за голову.
– Біллі, ти мерзотник! – повідомив він своєму помічникові. – Розв'яжи мені руки! – Хлопчик мовчки виконав наказ. – Тебе звільнено!
– Легко відбувся, – вишкірився волоцюга. – Чи не хочеш розповісти поважним панам, як все було насправді? Я не маю наміру самотужки вигрібати за всіх!
Кирило повернувся до юнака і виразно підняв брови. Біллі зіщулився.
– Я розповім, – сказав Хогс, розминаючи долоні. – Цей маленький покидьок влаштувався до мене помічником кілька тижнів тому.
– Бо будівництво тунелю вже почалося, і план пограбування банку саме дозрів, – перебив його Кирило, – і Біллі...
– Мовчить! Я перший здогадався! – повернув собі слово Хогс. – Поки ви пили чай на Бейкер-Стріт, я поміркував, хто у мене у сусідах, і до чого тут може бути будівництво метрополітену...
– І тоді згадали про банк в сусідньому будинку...
– Через будинок...
– Неважливо...
– Деталі важливі, містер Холмс! Я пішов сюди, щоб захопити всю банду на гарячому...
– Один і без зброї. Я казав – ви не дуже розумний, як для детектива, Хогс!
– У мене був револьвер!
– Запальничка!
– Ні! В шафі в спальні був справжній револьвер!
– Але до спальні ви не дійшли.
– Так! Бо отримав по голові! Але все ж таки я перший...
– Бо головою – треба думати, а не отримувати по ній, містере Хогс!
– На що ви натякаєте, містере Холмс?!
– Хлопці, ви такі кумедні, – втомлено сказав Сашко. – Але ж нам треба якось вибиратися звідси, поки не з'явилися інші члени банди.
Постріл в пітьму
Детективи замовкли, але пропалювати один одного обуреними поглядами не припинили. Сашко подумки знову згадав незлим тихим словом Посередника, який підступно підкинув йому цей дитячий садок на прогулянці, і спитав:
– Що будемо робити з цими двома? – він кивнув на Біллі і його старшого товариша.
– Зв'яжемо, – не довго думаючи, відповів Хогс. – Вартуйте їх, а я піднімусь на гору і викликаю поліцію. Ми тут гарненьку справу для них розкрили.