Алберт раптом второпав, що в автора детективів є власні причини, щоби піти до ресторану. Маленькі сірі клітини містера Дженкінса перебували в бездоганному робочому стані — чи, принаймні, йому вони здавались такими, — а після лячно проникливої оцінки письменником їхньої ситуації на борту літака Алберт щонайменше був готовий повірити йому авансом.
«Він хоче нам щось показати, або довести нам щось», — подумав хлопець.
— Напевне, ми ж іще маємо п’ятнадцять хвилин? — прохально запитав він.
— Ну… — нехотя відповіла Дайна. — Гадаю, так.
— Чудово. Отже, вирішено, — бадьоро відгукнувся Боб. І подався через залу в бік ресторану так, ніби вважав само собою зрозумілим, що інші вирушать слідом за ним.
Браян з Ніком перезирнулися.
— Нам краще піти за ним, — тихо сказав Алберт. — Я думаю, він діло знає.
— Якого роду діло? — перепитав Браян.
— Я точно не знаю, але, гадаю, там мусить бути щось таке, що варто з’ясувати.
Алберт вирушив услід за Бобом; Бетані слідом за Албертом, а інші потягнулися за ними, Лорел вела Дайну за руку. Дівчинка була дуже блідою.
Ресторан «Дев’яте небо» насправді виявився кафетерієм з повною напоїв і сендвічів вітриною-холодильником углибині та стійкою з іржостійкої сталі, що тягнулася перед довгим, з багатьма секціями тепловим столом. Усі секції були порожніми і сяяли чистотою. Ні плямки жиру не було на грилі. Склянки — оті тривкі, характерні для кафетеріїв гранчасті склянки — були складені акуратними пірамідами на дальніх полицях разом з широким вибором іншого, не менш тривкого кафетерійного посуду.
Роберт Дженкінс стояв біля каси. Коли ввійшли Алберт з Бетані, він спитав:
— Бетані, можна мені ще одну сигарету?
— Ух ти, та ви справжній халявщик, — відгукнулась вона, але добродушним тоном. Діставши пачку «Мальборо», вона витрусила сигарету. Боб її взяв, але, коли Бетані простягнула йому сірники, зупинив її руку.
— Я краще скористаюся якимсь з оцих, гаразд?
Біля касового апарата стояла ваза, повна картонних книжечок сірників з рекламою бізнес-школи «Ласел»[136]. Маленька табличка біля вази повідомляла: «ДЛЯ НАШИХ НЕЗРІВНЯННИХ ДРУЗІВ»[137]. Боб взяв звідти книжечку, розгорнув її і відірвав один сірник.
— Звісно, — погодилась Бетані. — Але навіщо?
— От це ми зараз і спробуємо з’ясувати, — відповів Дженкінс. Він поглянув на інших. Вони стояли поряд півколом, спостерігали — всі, окрім Руді Воріка, котрого вже занесло вглиб робочої зони, де він уважно інспектував вміст вітрини-холодильника.
Боб креснув сірником. Той залишив якийсь білий мазок на чиркалі, але не загорівся. Він креснув ним знову з тим самим результатом. На третій спробі картонний сірник погнувся. Та й більша частина його головки все одно стерлася.
— Так, так, — промовив Боб тоном, абсолютно позбавленим здивування. — Я припускаю, що вони відсиріли. Нумо, спробуймо книжечку з дна, гаразд? Там вони мусять бути сухими.
Він зарився на дно вази, розсипавши на стійку кілька картонних книжечок. На око Алберта, всі вони мали абсолютно сухий вигляд. За спиною в хлопця знову скинулися очима Браян з Ніком.
Боб виловив книжечку сірників, відірвав один і спробував його запалити. Той не загорівся.
— Псячий син, — вилаявся Дженкінс. — Схоже на те, що щойно ми відкрили ще одну проблему. Я можу позичити ваші сірники, Бетані?
Дівчина подала їх без жодного слова.
— Зачекайте хвильку, — промовив повагом Нік. — Що ви наразі відкрили, друже?
— Тільки те, що ця ситуація має ширші наслідки, ніж нам спершу уявлялося, — сказав Боб. Очі в нього залишалися доволі спокійними, проте обличчя, з якого вони дивилися, виглядало змарнілим. — І ще в мене є думка, що ми могли припуститися однієї великої помилки. Що є досить зрозумілим, зважаючи на обставини… але допоки ми не виправимо наше уявлення стосовно даного предмета, мені не віриться, що ми зможемо добитися бодай якогось прогресу. Я назвав би це аберацією перспективи.
До них уже неспішно вертався Ворік. Він вибрав собі якийсь сендвіч в упаковці й пляшку пива. Схоже було, ці придбання його значно підбадьорили.
— Колеги, що відбувається?
— Та хай йому трясця, якщо я знаю, — сказав Браян, — але мені воно не дуже подобається.
Боб Дженкінс витяг сірник з книжечки Бетані й креснув ним. Той загорівся з першої спроби.
— Ага, — промовив він і підніс полум’я собі до сигарети.
136
«LaSalle» — відомий своєю агресивною рекламною політикою університет, який існував у Чикаґо, перший, що почав надавати в США заочну освіту.
137
В рекламі гра слів, оскільки «matchless» може означати як «незрівнянний», так і «безсірниковий».