— Феєрверків?
— Так, — підтверджує Сірс. — І це змусило мене замислитися. Може, китайці запускали феєрверки, щоб приглушити звуки вбивства? Може, це було звичайне відвертання уваги, щоб ніхто не дізнався, що коїлося насправді?
— Цікаво, — каже суддя.
Я стискаю кулаки. Мені хочеться вигукнути: «Такого не було! Ми всі були там. Танцювали навколо феєрверків до самісінького ранку! Ти брешеш!».
Однак зараз невдалий час щось говорити. Хай що я скажу, це не матиме жодного значення. Тепер я починаю це усвідомлювати.
— Ще щось, містере Сірс? — запитує суддя.
— Тільки одне, — відповідає Сірс. — Знаю лише, що вони планують вигадати якесь спростування. Чув, як вони якось усі разом це обговорювали. Не дозволяйте цим підступним виродкам себе ошукати. Вони зробили це і зроблять знову або з вами, або з кимось із ваших знайомих. Я працював у шахтах і бачив, як вони займають місця роботяг, які заслуговують на цю роботу.
Тепер він повертається до натовпу, широко розкинувши руки.
— Коли вони вперше прийшли сюди, ми впустили їх, бо думали, що вони тут ненадовго. Вони повідкривали магазини й витіснили хороших, працьовитих чоловіків і жінок. А тепер подивіться, що сталося. Одного з нас убили. І хто? Хто, по-вашому? Це зробили ці китайози. Винні, винні! Більшість із них!
Пристрасна промова Сірса розлютила публіку. «Зрештою, на слуханні не треба жодних свідків, — усвідомлюю я. — Достатньо лише звернутися до страху в людських серцях».
— Тихо! — кричить суддя. — Я вимагаю порядку в суді!
Зала жарка й розпашіла від гніву. Не думаю, що зможу ще довго тут протриматися. Швидше б це все скінчилося.
Коли Сірс іде, суддя оголошує, що є ще одне свідчення.
— Але це особливий випадок, — зауважує він. — Своїм виступом тут цей свідок виявляє велику сміливість, оскільки її свідчення дуже загрожують її репутації та благополуччю.
Він називає ім’я свідка. Двері позаду нього відчиняються, і цього разу дивуємося не тільки ми п’ятеро. Уся зала суду затихає й витріщається на те, як останній свідок виходить до трибуни.
Суддя Гаскін промовляє ніжнішим голосом, ніж він звертався до інших.
— Можете представитися суду?
— Керолайн, — каже свідок. — Керолайн Фостер.
Дівчина з галявини. Я силуюся зібрати все докупи. Дівчина, яка була на галявині, мала стосунок до Фостера? Тієї самої миті я мало не хапаю Нельсона, ніби кажучи: «Глянь, це ж вона!». Але він і так знає. Завжди знав. Поруч зі мною його тіло напружується, а заспокійливий ритм дихання раптово зникає.
— Міс Фостер, ви можете розповісти все, що вам відомо? — запитує суддя Гаскін таким же ніжним голосом.
Керолайн заплющує очі й киває. Її золотаве волосся сьогодні заколоте назад, обличчя непричепурене та пригнічене. Неважко помітити, що вона плакала.
— Я мала стосунки з одним із обвинувачених, — промовляє вона. Її голос глибший, ніж я очікувала. — Он він сидить.
Вона розплющує очі й показує на Нельсона. Цієї миті публіка зривається.
— Скверна, скверна, скверна, — скандують присутні.
— Огидний звір! — вигукує якась жінка.
Мені хочеться встати й захистити Нельсона від образ, але я здатна лише сидіти. Нам і Лум вражено витріщаються на Нельсона. Навіть Джова ця новина налякала.
Цього разу суддя Гаскін не закликає негайно до порядку. Він дозволяє публіці робити свою справу й дивиться на Нельсона з потворним виразом обличчя. Коли ґвалт нарешті стихає, він нахиляється вперед, щоб знову звернутися до Керолайн.
— Чи могли б ви розповісти нам, як ці… стосунки… зародилися?
Її історія не дуже відрізняється від тієї, яку мені розповів Нельсон. Молодший брат Керолайн на початку літа почав брати в Нельсона уроки. Вона завжди цікавилася музикою, хоча сама таланту не мала, але радо спостерігала та вчилася в Нельсона.
Решту доповнює суддя Гаскін.
— Він спокусив вас? У що таке зловісніше могли перерости невинні стосунки?
Зі сльозами на очах Керолайн хитає головою.
— Нічого такого не було, — відповідає вона. — Я справді закохалась у нього, сер. Але я була юною. Наївною. Насправді я просто була закохана в музику. Тепер це розумію.
— Так і є, — співчутливо промовляє суддя Гаскін. — Міс Фостер, чи можете розповісти нам, що ви знаєте про плани Нельсона Вóна щодо відплати?
Цієї мить я кидаю погляд на Нельсона, який зосереджено дивиться на Керолайн. Усе, що раніше сказали свідки, створило нам образ владних і підступних. Якби ж вони тільки знали, якби ж тільки могли зрозуміти, що все, що ми зробили, було заради того, щоб вижити.