Бігали, граючись, аж поки зупинилися біля будинку з продірявленим кулями вікном. За шибкою побачили піраміди однакових скляних банок з написом «Штучний мед». Між банками висів чималий портрет – Гітлер з широко роззявленим ротом, витріщеними очима та піднесеною рукою.
– Бачив сучого сина? Наші, мабуть, зненацька захопили місто, і продавець не встиг зняти. – Магнето простяг руку до кобури.
– Облиш, – стримав його Кос. – Ліпше пошукаємо пива.
Лажевський пильно подивився довкола.
– Он там, напевно, є.
– Подивимось.
У поперечній вулиці, над однією з крамниць висіла вивіска «Bierstube». До пивниці вели два східці вниз, а далі були важкі двері з латунною ручкою, витертою за баґато років тисячами рук. Од поштовху двері розчахнулися, задзеленчав дзвінок.
Стіни пивниці були темні, склепіння – в готичному стилі; столи – з товстих дощок; важкі стільці. Хлопцям, які зайшли сюди з вулиці, видалось би тут спершу зовсім темно, якби не'запалена свічка на прилавку. За прилавком стояла гладка, мов налита жінка в чоловічому піджаку. В глибині зали над недопитими кухлями мовчки сиділи кілька цивільних. Вони не звернули уваги на нових гостей. Лажевський і Кос сіли в кутку біля дверей, щоб бачити всю залу.
Підійшла дівчинка у фартушку й коротенькій спідничці.
– Два кухлі пива й води, – замовив по-німецьки Кос.
– Зараз, – чемно відповіла кельнерка й, стукаючи черевиками на товстій дерев'яній підошві, попрямувала до прилавка, налила й принесла.
Янек поставив миску з водою долі. Шарик хлебтав, не спускаючи очей з німців, – відчував чужий запах. Янек і Данієль пили мовчки, насолоджуючись холодною гіркуватою рідиною. Від прилавка долинав дзенькіт скла об метал, од столиків – гомін притишеної розмови.
– Я б ще випив, – сказав Лажевський.
– Ще два кухлі!
Кельнерка принесла, поставила і, боязко позираючи на пса, забрала порожні кухлі та витерла столик. Кос дав їй дві окупаційні банкноти. Підпрапорщик узяв свій кухоль, глянув на світло й буркнув:
– Скажи їй, щоб чесно наливала. Половина піни.
Дівчина широко розкрила очі, побігла до прилавка й повідомила хазяйку шепотом, який чути було по всій залі:
– Це поляки.
Сивий, мабуть найстаріший з усіх присутніх, німець одразу підвівся і, дуже виразно вимовляючи слова, сказав:
– Місто вже капітулювало.
– Зброя? – запитав Кос.
– У нас немає.
– Перевір, чи справді не мають зброї! – наказав Кос Шарикові.
Пес, принюхуючись, почав обходити залу. В пивниці запала глуха, напружена мовчанка. Всі позаклякали на місцях. Біля одного столика в кутку пес зупинився і остерігаюче гавкнув. Хлопці зірвалися з-за столика, схопили автомати. Кос підійшов ближче й повторив:
– Зброя!
Високий чоловік одгорнув полу піджака, витяг із-за пояса пістолет і, тримаючи його за дуло, простяг уперед. Кос забрав зброю.
– Це чужий, – пояснив сивий.
– Дай йому в зуби, – сказав Лажевський. – Щоб його не спокушали більше пістолети.
– Ходімо, – підвівся Янек, залишивши пропозицію без відповіді.
– Допивати не будеш? – здивувався Магнето, підсуваючи йому кухоль.
– Ні. Наші вже, напевно, заправилися.
Янек притримав двері, пропускаючи підпрапорщика, який в одній руці тримав автомат, а в другій – повний кухоль пива. Дзвінок над дверима знов задзеленчав. Шарик кілька разів озирнувся. Хлопці поверталися замислившись.
– Дідько б їх узяв! – сказав раптом Кос- Пам'ятаєш, що ти говорив у таборі?
– Щоб нищити, поки не пізно. Пусте.
– Але той, у кутку, пістолета сховав. У кого він хотів стріляти?
– Я ж казав: дай у зуби.
З-за рогу по вулиці, де вони нещодавно «грали в футбол», викотилося чорне кружалко, наткнулося на бровку тротуару й розкололося на кілька кусків. Шарик гавкнув, побіг і, підстрибуючи, намагався вхопити зубами друге, третє і четверте кружалка, які викотились услід за першим.
Кос, звернувши в бічну вуличку, побачив Саакашвілі та Єленя, які сиділи в дверях магазину грампластинок. Біля них лежало їх на порозі аж два стоси. Хлопці брали пластинки по одній, виймали з конвертів і пускали згори по асфальту. Вони так захопилися цією роботою, що лише в останню мить помітили свого командира.
– Навіщо б'єте?
– Їм це вже не згодиться, – збентежено пояснював Густлік. – Самі фашистські марші.
– Облиш. Дурна гра.