Глава двадцять шоста
уже скоро «Криваві очі» здійняли хвилі, почалися дзвінки з Голлівуду. Прислухаючись до порад свого агента, Пфефферкорн просив більше грошей, хоча двічі дозволив собі злітати в Каліфорнію, щоб зустрітися з галасливими чоловіками у водолазках. Йому сподобалися дорогі обіди, за які не доводилося платити. І кумедно, і сумно, що той, хто має більше грошей, нічого не платить.
— З тобою хочуть зустрітися,— сказала його кіноагент.— І пропозиція, схоже, непогана.
Перші два рази вона говорила те ж саме, але Пфефферкорн зібрав торбу і полетів до Лос-Анджелеса.
— А. С. Пепперс,— привітав його продюсер, скориставшись псевдонімом, який обрав Пфефферкорн, коли заявили, що його прізвище важко вимовити,— ви зірка.
Помічник продюсера, що сидів біля стіни, улесливо кивнув.
— Дякую,— відповів Пфефферкорн.
Зазирнула секретарка продюсера і сказала, що голові студії терміново потрібно поговорити з продюсером.
— Чорт забирай! — вилаявся продюсер підводячись.— Ну, лишаю вас у добрих руках.
Пфефферкорн сидів, доки помічники продюсера сорок хвилин обмінювалися плітками.
— Перепрошую,— сказав продюсер, повернувшись.— Ми з вами зв’яжемося.
Щойно він вийшов зі студії, задзижчав мобільний.
— Як справи? — запитала кіноагент.
— Чудово.
Його готель розташувався в шикарній частині бульвару Вільшир. Він прогулявся, обійшовши купку людей, що пікетували універмаг. Перейшов на інший бік вулиці, щоб їх уникнути, а натрапив на жінку, яка почала закликати його приєднатися до вимог зупинити жорстокість у Західній Злабії. Він пішов далі.
Опинившись у номері, він зробив те, що робив і в свої попередні візити до Лос-Анджелеса: набрав на мобільному номер Карлотти, але зупинився, так і не натиснувши кнопку виклику. Будь чоловіком, подумав він. Зняв слухавку готельного телефону і попросив, щоб йому подали орендовану автівку.
Глава двадцять сьома
фефферкорн проказав в інтерком своє ім’я. За мить ворота розчинилися. Він натиснув на газ, і автівка покотилася по гравію. Він похлопав себе по грудях і наказав собі триматися. Перевірив у дзеркалі заднього виду свій вигляд, стер із чола піт і повільно поїхав доріжкою.
Карлотта стояла біля дверей, песик виглядав з-поза її щиколоток. На ній були чорні леггінси, чоловіча сорочка. Вона була без макіяжу і без прикрас. Схоже, спітніла, як і він. Схоже, як і він, намагалася тримати себе в руках.
Дворецький відчинив дверцята його автівки.
— Джеймсоне,— сказала Карлотта,— припаркуй, будь ласка, машину містера Пфефферкорна.
— Мадам.
Орендована автівка пошелестіла доріжкою і зникла з виду.
Вони мовчки стояли і дивилися одне на одного. Пфефферкорн зробив крок уперед і простягнув подарунки: букет квітів і любовний роман. Карлотта підняла руку.
— Не торкайся мене,— сказала вона.
Пфефферкорн закляк. У нього перехопило подих. Не варто було віддавати дворецькому ключі, тоді б можна було сісти в машину і повернутися до готелю.
— Тоді я піду,— відповів він.
— Ой, я не це хотіла сказати. Я зараз брудна. Песик радісно дзявкнув, кинувся до Пфефферкорна і почав на нього стрибати.
— Боткіне,— позвала його Карлотта.— Боткіне! Штовхни його ногою, і він зрозуміє.
Пфефферкорн опустився на коліно і легенько відсунув песика. Той упав на спину, щоб йому почухали животика.
— Потрібно було зателефонувати.— Пфефферкорн попестив цуцика і підвівся.— Вибач.
Вони посміхнулися одне одному.
— Артуре,— сказала Карлотта.— Любий Артуре! Рада тебе бачити.
Глава двадцять восьма
есусе, познайомся з моїм добрим другом Артуром Пфефферкорном. Артуре, це мій партнер по танго Хесус Марія де Ланчбокс.
Шовкова сорочка чоловіка була розстебнутою аж до пупа. Вона розкрилася, коли він уклонився Пфефферкорнові, продемонструвавши засмаглий м’язистий торс.
— Приємно познайомитись,— сказав Пфефферкорн.
Чоловік знову вклонився.
— Досить на сьогодні,— сказала Карлотта.— До понеділка? У той самий час?