Ольга Мак
Бібліотека Видавництва «Гомін України» Ч. 3.
Вступ
Один із наших публіцистів сказав із гумором: «Переживаємо інвазію* жінок в українській літературі, й на диво та на щастя — в ділянці літературної прози».
«Інвазія» тим цікава й гідна уваги, що серед десятків прізвищ виринає декілька серйозних і непересічних. До цих найталановитіших і зовсім дозрілих — належить Ольга Мак.
Вона виступила на літературнім горизонті недавно. В 1954 році появилась перша книжка «З часів єжовщини». Твір має характер споминів — глибоких психічних переживань. Психологічний тип героя змальований інтроспективним методом. Оточення і дієві особи в ньому — допоміжне тло, яке гармонійно завершує картину. Але картина — це портрет і на першому пляні вона — дієва особа. І цей портрет не на плоскому золотому чи чорному тлі. Тло, повне перспективи, ближчих і дальших плянів, тло з повітрям, світлом і тінями, у яких живуть мільйони подібних істот.
Коли брати до уваги формальні властивості її творів, їх стиль можна назвати (коли хтось дуже впреться) реалістичним.
З таким твердженням можна погодитись, коли до реалізму вчислити все, що вміщується в часі та характері від ренесансу до кубізму, і коли рівночасно зі сторінок реалізму викинути все, що заперечує індивідуальне і суб’єктивне в людині, і має назву в мистецтві — натуралізм, або соцреалізм, що є висловом з зовні оточуючого людину світу, а не волею творчого духа людини, яка бачить світ і все в ньому сприймає власним мірилом.
І саме це індивідуальне мірило — світовідчування (сприймання) і розуміння видніє чітко не тільки в її автобіографічній повісті «З часів єжовщини», але теж і в чергових її творах: «Бог Вогню» і «Чудасій».
Правда суб’єктивного в мистецтві — це основна правда, а можливо єдина, бо ж найбільш об’єктивна правда, сама в собі, приходить у свідомість людини через її суб’єктивне пізнання і відчування. Усе, що існує поза нами, до нашого пізнання, є для нас хаосом. Усі закони мистецтва заперечують анархію; основою мистецької творчости є лад. Цей творчий лад, що, як вияв світогляду, є підставою і запорукою існування кожного стилю, існує індивідуально і скристалізовано в світогляді Ольги Мак, і консеквентно в її творах. Цим треба пояснити, що нова поява — є появою індивідуальності; літературного характеру в першу чергу. Звідси в неї виїмкова здібність конструювати композицію, створювати картини й доцільно та живо будувати в них акцію.
Але мистця не обмежує тільки світогляд (талант і освіта — це самозрозуміле). В Ольги Мак головні герої реалізують свої ідеали, борються за них, а не тільки терплять, як відбиваний м’яч чужої волі та припадку. У своїх спогадах «З часів єжовщини» чи в повісті «Бог Вогню», або в «Чудасій» вона створює сильні постаті, життєздатні, активні до останніх меж духових і фізичних сил, або вольові, коли вжити терміну, зненавидженого «малою» людиною окреслення типу людини, якої не хотіли б бачити між українцями вороги України й «рідні» яничари. Саме цю людину відроджує в своїх героях О. Мак. Ця активність героїв письменниці випливає з моральних принципів її самої — як творця. Її світогляд є запереченням московського нігілізму — «непротивитись злу». Її мораль диктує активну поставу до всіх проявів життя, і навіть читачеві не дозволяє бути нейтральним. Читач мусить заявитись за героями добра або зла, правди або не правди, морального або аморального, Божого або диявольського, українського або всього, що Україні вороже. Для цих протиставлень в неї немає компромісів, і її герої несуть всю відповідальність її світоглядових принципів. Моральна печать відбита в її творах не лише як вислід світогляду — мистецької лябораторії, але взяте з її власного життєвого досвіду, що був для неї найкращим доказом правильності її принципів, бо він був їх пробою. Це — чи не одна з причин, що її герої живі, реальні, непаперові, ощадні на слова, багаті вчинками, не лицемірять і не обдурюють себе та інших, зокрема тоді, коли це не є їх особливе призначення. У цьому, окрім таланту, що в неї виразно вичувається, лежить той успіх, що постаті оживають справжнім життям в нашій уяві, а то й стають виразнішими і більше знайомими як багато людей живих, які нас оточують щоденно.