Та хай там що, а «Чудасія» читали (звісно, в діаспорі), про нього писали, о. Методій Ничка зробив у Бразилії переклад німецькою. Саме «Чудасія», як зазначає довідник «Ukrainians in North America», було подано до списку кандидатів на Нобелівську премію в галузі літератури 1958 року (тоді нагороду отримав Борис Пастернак). «Чудасієві» ж закидали неприпустимий для такої високої нагороди гріх — наявність критики нації (тут, звісно, російської). Мовляв, критикуйте собі режим і владу, але, боронь, Боже, не націю. Ольга Мак завжди відстоювала своє право критикувати в кожній нації (у своїй також!) гнилу, руйнівну сторону, а яничарство з особливою силою. Наскільки «Чудасій» потрібен нам сьогодні, зрозуміє кожен, хто прочитає цей прекрасний твір і сприйме за дороговказ твердження головного героя Олекси-чудасія: «Слово вже сказано... Тепер треба лиш діяти!»
м. Київ.