— 300 000 000 000.
Хвиля в десять сантиметрів — означає три мільярди коливань на секунду, цифрами —
— 3 000 000 000.
Один генератор давав коливання в межах триста й три мільярди періодів на секунду!
Ніколи й ніхто не мріяв про можливість сконструювати такий казковий, такий неймовірний, чудесний генератор, що вільно и безвідмовно, підкоряючись повертам ручки, яка змінювала напругу, — давав коливання з ріжницею в двісті дев’яносто сім мільярдів періодів на секунду.
І напевне навіть синьоока Рая з усіма її незрівняними принадами ніколи не бачила таких закоханих поглядів, які кидав на свій генератор цього раннього ранку щасливий Містер-Пітерс.
3. ТЕПЛО ВИНИКАЄ ЗСЕРЕДИНИ
Ранок почався так.
Як і завжди, намагаючись якнайраніше потрапити до лабораторії й захопити генератор під свою оруду для роботи, — уже о восьмій годині сюди примчали і Олесь, і Рая, і дещо заспаний Рома. І всі вони розгублено спинилися на порозі — бо таке видовище доводилося їм бачити вперше.
Кожен з них добре пам’ятав, як люто лаяв їх Містер-Пітерс за недбайливе ставлення до чистоти в лабораторії:
— Пам’ятайте, — чітко проказував він, — що біля генератора не може бути ані порошинки. В роботі його можна бути певним лише в умовах абсолютної чистоти…
Багато чого говорив в таких випадках сердитий Містер-Пітерс.
Навіть відпочивати в лабораторії він не дозволяв, а примушував виходити до сусідньої кімнати, де стояла канапа й крісла.
А зараз?..
Три експериментатори стояли розгублено на порозі лабораторії, поглядаючи один на одного зокрема — і на довгий стіл біля генератора всі разом. Бо на тому довгому низенькому столі мертвим трупом лежав Містер-Пітерс, поклавши голову на руки й страшенно хропучи. Ноги його лежали на латунному аркуші. Касета генератора була зсунута на край столу і ось-ось готова була впасти. І, головне, це неймовірне хропіння…
Невідомо, чи довго б ще простояли на порозі експериментатори, якби сам Містер-Пітерс не прокинувся раптом, не підвів голову, не поглянув на них поглядом, у якому ще сон боровся з свідомістю. Проте, досить було Містеру-Пітерсу побачити товаришів, щоб він остаточно забув про сон. Він сів на столі, трохи ніяково усміхнувся, провів рукою по голові і ще раз поглянув на товаришів. І ніхто інший, як Рома спитав у нього досить суворо:
— Як нас лаяти за неохайність, так ти завжди готовий. А це що таке?
Але Містер-Пітерс, на здивування всіх, ще раз тихомирно посміхнувся. Він зліз із столу, постояв трохи біля нього, підійшов повільними кроками до Роми і, цілком несподівано для всіх схопивши його на руки, закружляв з ним по лабораторії, вигукуючи:
— Гоп-ля, яка чудова штука! Гоп-ля, май-дір, мій любий Ромо! Ми перемогли, перемогли, перемогли!..
— Почекайте одну хвилинку, Містер-Пітерс, — благально звернулася до нього Рая.
Але Містер-Пітерс не вгавав. Він носився по лабораторії з розгубленим Ромою на руках — і тільки руки бідолашного харчовика, мотаючись у повітрі, теліпалися перед Раєю й Олесем. Нарешті Олесь не витримав:
— Слухай, ти, божевільний, — вигукнув він, — що це за фокуси? Чи не досить уже? Працювати час…
Містер-Пітерс спинився. Обережно, відсапуючись, він поставив отетерілого Рому на підлогу, де той і залишився, похитуючись більш від звичайного. Потім Містер-Пітерс поглянув на Олеся, на Раю — і голосно звернувся до Роми:
— Голубе мій, бери те, що залишилося від нашої вчорашньої вечері, іди сюди. Став усе на стіл. І касети не треба.
Рая переглянулася з Олесем: дійсно, здавалося, що Містер-Пітерс збожеволів. Як так — не треба касети?.. Тим часом Рома виконував розпорядження. Він соромливо відсунув убік решту смаженого м’яса, яке вони з Містером-Пітерсом вчора вминали, банку з-під молока… залишалося тільки сире м’ясо та порізана на шматки картопля. Це він і взяв.
— Клади на стіл. Пускай генератор, — командував Містер-Пітерс. — Проте, ні, генератор пущу я сам.
М’ясо й картопля лежали на мармуровому столі. Містер-Пітерс зайшов убік, критично подивився на продукти. Примружив око, одійшов, подивився з другого боку. Потім повернувся до генератора й уважно скерував рефлектор-анод у лампі на продукти.
— А яка ж лампа чудна!.. — почув він здивований голос Раї.
Не відповідаючи, у гордому мовчанні, Містер-Пітерс пустив генератор.
І відразу ж голос Раї пролунав ще здивованіше:
— Містер-Пітерс, чого це лампа сяє фіалковим світлом?