— Ну, як живемо, Андрію Антоновичу? Як воно куриться?..
Обличчя старого розпливлося в задоволену посмішку:
— Нічогенько, Іване Петровичу, куриться, поки не згасло…
Академік уже йшов далі:
— Чи готові, товаришу Петро? Можна починати? Дивіться, ми настроєні дуже скептично.
— Я готовий, Іване Петровичу, — відповів Містер-Пітерс. — Сідайте, прошу. Ромо, посунь стільці.
Професура розсілася. Рома й Олесь стояли позаду. Містер-Пітерс залишився біля генератора. Рая була біля Містера-Пітерса, напоготові виконати перше-ліпше його доручення. І навіть Андрій Антонович стояв біля дверей, трохи зацікавлений: стільки професорів в одній кімнаті!.. Це вже напевно щось важливе, зокрема й тому, що тут сам Іван Петрович…
— Дозволите починати, Іване Петровичу? — запитав Містер-Пітерс.
І, діставши позитивну відповідь, він поклав руку на рубильник і почав:
— Я не хочу затримувати вашої уваги описом усіх наших дослідів, нашої роботи навколо конструювання цього генератора. Дозволю собі лише нагадати вам, що наш старий генератор, як і всі відомі досі ультракороткохвильні генератори, побудовані на Томсонівському контурі, був дуже малопотужним. Причини цього вам відомі: відсутність потрібних спеціальних ламп, труднощі побудови такого генератора, побічні впливи струмів ультрависокої частоти. Мені пощастило все ж таки сконструювати нову систему ультракороткохвильного генератора, побудовану на ефекті магнетрона. Цей генератор, що ви його тут бачите, насамперед дуже потужний. Ми можемо завдяки цьому просвічувати об’єкти його проміння не тільки касетним способом, вкладаючи просвічуваний об’єкт між половинками касети, а й просто, скеровуючи на об’єкт проміння цим рефлектором-анодом…
— Кхе-кхе… гм-м…
Містер-Пітерс озирнувся; що це за виявлення одвертого недовір’я та скепсису?.. Він оглянув свою незвичну аудиторію.
Академік Антохін сидів цілком спокійно. Він трохи схилив свою сиву голову набік — і уважно прислухався до слів Містера-Пітерса. Решта професорів так само уважно слухала — і на їх обличчях можна було помітити, лише підкреслену, властиву їм завжди байдужість і упевненість у своїх власних знаннях. Хто ж це гмикав?
Не знайшовши відповіді на своє запитання, Містер-Пітерс продовжував:
— Таким чином, ми тепер можемо просвічувати об’єкти не лише в лабораторії, а й скеровуючи проміння кудись поза межі кімнати…
— Кхе-кхе… гм-м… — почулося в кімнаті ще виразніше.
Містер-Пітерс спалахнув: що то за неввічливість? Він, проте, вирішив не звертати на неї уваги. Хай гмикає до певного часу отой неввічливий скептик…
— Крім того, мій новий генератор дає випромінювання надзвичайно високої частоти. Досить сказати, що зараз його врегульовано на хвилі довжиною п’ять міліметрів…
Аудиторія ворухнулася: п’ять міліметрів?..
— Так, — продовжував Містер-Пітерс, — але просто-таки на ваше бажання я можу переставити генератор на хвилі завдовжки міліметр і десять сантиметрів. Такі межі діапазону частот мого генератора. Як вам, безумовно, відомо, генератори з таким діапазоном частот досі ніким збудовані не були. Додайте до цього ще велику потужність…
— А саме?
— При хвилі завдовжки один міліметр — півкіловата. При хвилі десять сантиметрів довжини — п’ять кіловатів.
— А чим ви змінюєте частоту коливань?
— Зміною напруги анода. У мене ця напруга змінюється в межах від дванадцяти до вісімнадцяти тисяч вольтів. Залежно від цього автоматично змінюється і частота коливань, що їх дає генератор. Отже, ви бачите, що я не даремно потурбував вас, запросивши сюди. Якщо ви бажаєте, починаймо випробування.
Містер-Пітерс спинився. В кімнаті панувала тиша. Професори сиділи, немов набравши в рот води. Мовчав навіть академік Антохін. Рая стурбовано озирнулася на Містера-Пітерса: чого, мовляв, вони всі мовчать?.. Проте, ось підвівся професор Терещенко, знімаючи водночас з носа своє незмінне пенсне:
— Е… я хотів би відразу ж таки попросити нашого шановного… е… винахідника довести нам фактами його… е… твердження про можливість активного просвічування його… е… генератором об’єктів на віддалі, а не касетним засобом…
І він сів, задирливо надягаючи пенсне й поглядаючи переможно на Містера-Пітерса, що цілком спокійно спитав його:
— Шановний професор хотів би побачити вплив на живі істоти, чи на якісь інші об’єкти?
— Е… як першу спробу, я можу запропонувати таке. Я підніму палець, а ви спіймаєте його вашим промінням… е… за допомогою екрана…