— Здається, такий, як ми й визначили під час посадки. Тверда порода, на яку ми сіли. Тверді базальти з дрібними вкрапленнями, хоча я не виключаю існування деінде зибучих пісків.
— Тоді будемо обережними.
Кейн порівнював відстань із часом, на який їм вистачить кисню в скафандрах.
— Принаймні недалеко.
— Ага, — вдоволено промовила Ламберт. — Не хотілося б переміщуватися на кораблі. Легше прорахувати пряму посадку з орбіти, аніж пересування на поверхні в таку погоду.
— Добре. Ми знаємо, по чому будемо йти. Тепер треба дізнатися, крізь що ми будемо йти. Еше, зроби попередній аналіз атмосфери.
Науковий співробітник почав натискати на кнопки. На поверхні «Ностромо» відкрився маленький шлюз. З нього на вітер висунувся металевий «пилосос», котрий протягом хвилини всмоктував місцеву атмосферу, а потім заховався назад.
Зразок було випорснуто у вакуумну камеру, де складні прилади почали розщеплювати його. Скоро компоненти атмосфери з’явилися на панелі управління Еша у вигляді чисел і знаків.
Він швидко проаналізував їх, а один компонент перевірив двічі й доповів напарникам:
— Фактично первинна суміш: багато інертного азоту, трохи кисню, висока концентрація вільного вуглекислого газу. Присутні метан та аміак, останній частково в замороженому стані… Там холодно. Я зараз займаюся аналізом домішкових елементів, але нічого нового не скажу. Усе стандартно, і дихати цим не можна.
— Який тиск?
— Десять дин[10] у четвертому ступені на сантиметр квадратний. Не застрягнемо. Інше питання, що вітер може здути.
— Як щодо рівня вологості? — запитав Кейн. Уявний образ позаземного оазису швидко вивітрювався.
— Дев’яносто вісім відсотків. Можливо, пахне не дуже гарно, але вологість висока. Тут багато водяної пари. Дивна суміш, якщо чесно, враховуючи, що тут є метан. А, і не рекомендую пити з місцевих свердловин, якщо такі тут є. То може бути зовсім не вода.
— Є ще якась важлива інформація? — запитав Даллас.
— Лише те, що тут базальтова поверхня, дуже холодно й застигла лава. Дуже холодна атмосфера, набагато нижче нуля, — попередив Еш. — Навіть якби цим повітрям можна було б дихати, скафандри все рівно знадобляться, щоб не замерзнути. Якщо тут є живі істоти, то вони досить витривалі.
Здавалося, Даллас змирився з усім.
— Гадаю, було б безглуздо очікувати чогось кращого. Надія все одно залишається, хоча в цьому повітрі нічого не видно. Краще б його взагалі не було і не було цього каміння.
— Хтозна, — Кейн знову повернувся до своїх філософських роздумів. — Можливо, для когось тут рай.
— Немає сенсу проклинати це місце, — порадила Ламберт. — Могло бути в сто разів гірше.
Вона уважно спостерігала за буревієм. Ближче до світанку він вщухав.
— Це краще, аніж сісти на газовий гігант. Там швидкість вітру в погожу пору складає триста кілометрів на годину, а сила тяжіння в десять, а то й в двадцять разів вища, аніж тут. Принаймні тут можна ходити без генераторів та стабілізаторів. Вам так пощастило, а ви цього не помічаєте.
— Де ж нам пощастило? — заперечила Ріплі. — Краще б мене знову поклали в гіперсон.
Щось тицьнулося їй у коліна, і вона опустила руку, щоб іззаду погладити Джонса. Той вдячно замурчав.
— Оазис це чи ні, — бадьоро промовив Кейн, — а я хочу бути першим добровольцем, щоб вийти на поверхню. Хотів би подивитися на нашого загадкового відправника сигналу. Ніколи не знаєш, що можна знайти.
— Гроші та діаманти? — Даллас не втримався та іронічно посміхнувся: Кейн був невиправним мрійником.
Старпом знизав плечима.
— Чому б і ні?
— Я тебе зрозумів. Добре, я згоден.
Саме собою розумілося, що Даллас має очолювати маленьку експедицію. Він очима шукав кандидата, щоб доукомплектувати команду.
— Ламберт, ти теж із нами.
Їй це не сподобалося:
— Узагалі чудово! Чому я?
— А чому не ти? Ти ж вроджений штурман. Побачимо, чи є з тебе толк поза твоєю панеллю управління, — він попрямував до коридору, але зупинився і прозаїчно промовив: — Ще одне: напевно, там на нас чекає покинутий корабель і радіомаяк, який стоїть на повторі. Інакше ми б уже отримали звісточку від тих, хто вижив. Але все ж ми не знаємо, що там. Здається, на цій планеті не вирує життя, яке б воно не було, вороже чи ні. Але краще не ризикувати зайвий раз. Візьміть зброю.
Він завагався, коли побачив, що Ріплі теж збирається кудись йти.
— Ріплі, я не можу відпустити з корабля більше трьох. Доведеться тобі почекати своєї черги.
— Я й не збираюся туди, — відповіла вона. — Мені й тут добре. Просто я тут зробила все, що могла. Паркерові та Бретту потрібна допомога з тонкою роботою, поки вони намагаються полагодити ті трубопроводи…
10
Одиниця сили в гаусовій системі фізичних величин. 1 дина = 10-5 ньютонів у системі СІ. (