Выбрать главу

— Думаю, що Даллас умисно ігнорує наші скарги, — насмілився сказати він. — Можливо, він не може видати наказ про те, щоб ми отримали повну премію, але він же ж капітан. Якби він хотів, то міг би надіслати запит або принаймні замовити слово за нас. Це було б дуже доречно.

Він вивчав індикатори із числами, які збільшувалися або зменшувалися вправо і вліво. Люмінесцентна червона лінія, що бігла в центрі дисплея, зупинилися рівно по нулю, розділивши потрібне значення нейтральності на дві половини.

Паркер намірився і далі провадити беззмістовний монолог, розповідати різні історії та скаржитися, але зумер над ними раптом почав монотонно дзижчати.

— Чорт забирай, що там знову трапилося? Щойно трохи розслабишся, усі довкола починають бігати, ніби на срачку.

— Еге ж, — Бретт схилився, щоб краще чути, а мовець прокашлявся.

Це була Ріплі.

— Усім зібратися в кают-компанії.

— Зараз не час обіду, та й для вечері ще зарано, — збентежено сказав Паркер. — Або час вивантажувати нафту, або…

Він запитально глянув на напарника.

— Скоро дізнаємося, — промовив Бретт.

По дорозі до кают-компанії Паркер з огидою оглянув стіни коридору на поверсі «С», які були далеко не стерильними.

— Цікаво, чому вони ніколи не спускаються сюди. Ось де справжня робота.

— Через це ми й отримаємо половину частки. Наш час — це їхній. Так вони це й сприймають.

— А я думаю, що це тхне лайном.

Судячи з тону Паркера, можна було навіть не сумніватися, що він мав на увазі зовсім не запах стін у коридорі…

II

Порівняно невеличка кают-компанія ледь вміщала в себе весь екіпаж. Зазвичай тісноти не відчувалося, оскільки семеро астронавтів практично ніколи не їли одночасно. Цілодобово працюючий автокок мимоволі заохочував індивідуалізм, адже кожен міг поїсти в особисто зручний час. Але зараз, зібравшись усі разом, учасники екіпажу почувалися дискомфортно. Усі переминалися на місці, намагаючись не штовхатися і не діяти одне одному на нерви.

Паркер та Бретт були незадоволені й узагалі не приховували цього. Єдине, що їх заспокоювало, це що техніка була в порядку, тому навіть якщо щось і трапилося, то не з їх провини. Ріплі вже повідомила їм новину про відсутність потрібного пункту призначення, котра всіх збентежила.

Паркер припускав, що всім треба буде знову впасти в гіперсон. Це була клопітка й неприємна процедура, навіть якщо проводити її бездоганно. Паркер стиха вилаявся. Його бісило все, що розділяло його із виплатою в кінці подорожі.

— Капітане, ми знаємо, що не досягли Сонячної системи, — Кейн сказав це від усіх оточуючих, які з очікуванням дивились на Далласа. — Ми далеко від дому, але система корабля прийняла рішення розбудити нас від гіперсну. Час дізнатися чому.

— Зараз і дізнаєтесь, — з готовністю відповів Даллас. — Як відомо, — почав він із поважним виглядом, — «Матір» було запрограмовано на припинення подорожі, вимкнення гіпердвигуна та наше пробудження за певних умов.

Він витримав ефектну паузу й продовжив:

— Ось вони й настали.

— Напевне, сталося щось серйозне, — Ламберт спостерігала за Джонсом, який грався із мигтючим сигнальним пристроєм. — Ви знаєте це. Непросто вивести весь екіпаж із гіперсну. Завжди існує певний ризик.

— Хто б міг подумати, — саркастично пробурмотів Паркер так тихо, що це розчув лише Бретт.

— Вам усім буде цікаво, — продовжував Даллас. — Нас розбудили по тривозі, яка не стосується «Ностромо». Як стверджує «Матір», корабель у чудовому стані.

Переповненою кают-компанією прокотився полегшений видих: «Ну слава Богу».

— Небезпека полягає в іншому, зокрема в невідомій системі, де ми зараз перебуваємо, на одній із її планет. Зараз ми наближаємось до цієї планети, — він зиркнув на Еша, котрий кивнув на знак згоди. — Ми отримали сигнал від невідомого джерела. Там були перешкоди, і «Матері» знадобився певний час, щоб розшифрувати його. Але це точно аварійний сигнал.

— Пхе, це не має сенсу, — Ламберт теж виглядала збентежено. — Серед усіх стандартних сигналів екстрені виклики є найбільш зрозумілими та простими. Тому в «Матері» не повинно виникати жодних проблем із розшифровкою.

— «Матір» припускає, що йдеться не про стандартний сигнал про допомогу. Це акустичний сигнал радіомаяка, який повторюється кожні дванадцять секунд. Звичайний сигнал. Утім, «Матір» вважає, що сигнал має позаземне походження.