Може бути навіть таке, що земля, згадувана в книгах, не є більше реальною. Жахливі чутки доходять до нас з півночі: палають бібліотеки, ревнителів Каменю виволікають на вулиці. Можливо, одного дня Тіом стане останнім прихистком для книжок. Не знаю. Я читаю. Беру тіомських дітей на полювання з Фірдредом — прохромлюємо списом вепра у засніжених олондрійських лісах. Ми разом заходимо в замок Біл з темними віконницями. Ось Фодра веде нас до Бейна, до білих стін з видом на море, до одвічного аромату олив. Потім я підводжу погляд: освітлення змінилося, діти неспокійні, бо голодні, ми всі втратили ще один пополудень нашого життя, не здобувши нічого окрім загадкового світіння: адже чаша, що я її зараз підношу, — це не просто чаша, бо на своїй глазурованій поверхні вона несе тіні вітрил. А цей одвірок — він раптом якось потемнішав, наче магічним чином постарівся. А квіти в патіо, виснажені спекою, звисають на стеблах немов хусточки, забуті після опівнічного балу, або шалики, загублені під час романтичних побачень. Можливо, таким самим чином я все ще перебуваю під впливом ангела, невловимим, невиразним, як-от приплив реагує на місяць навіть у пору молодика. Іноді вона приходить до мене у снах, і буває це так, наче мені дозволено зайти у величезні щезлі двері дитинства.
Моя втрачена трояндо, мій далекий дзвоне! Чим було те почуття щастя, яке неочікувано збурювалося під габою смутку? Якось після уроку я був у кімнаті для занять; моя мати теж була там; у кімнаті було гаряче і ясно, стіни жовтіли від світла, що падало з відчинених дверей. Я підвівся, бо мене струснуло від радості, й зосередився на тому відчутті, ніби хотів проаналізувати новий чудовий смак. Це був ангел: чисте тепло, туркотіння голубів у сонячному саду, обличчя матері, золотаве у відблисках од стін.
— Що це, молодший сину? — запитала вона, сміючись.
Що це? А й справді, що це? Це причина, чому я ходжу горами після заходу сонця, не в змозі витримати навіть свого пошарпаного куреня з сухої трави, чому вдивляюся у світляків, що пульсують понад лісом. О, невже вона не прийде? А чи не можуть вони її покликати, оті мандрівні вогники? Ні: я зовсім один, оточений цим спекотним повітрям, ледь фіолетовою темрявою, запахом вологого листя. Але я все ще чекаю на неї. Я все ще шукаю її.
Подяки
На написання цієї книжки мені знадобилося два роки, а на доопрацювання — десять; неможливо подякувати всім тим людям, які допомагали мені на цьому шляху. Та особливу подяку я складаю:
Анні Джин Мейх’ю, за її корисні коментарі. «Усміхненим авторам»: Керрі Данн, Шеріл Данн, Річарду С. Хайну, Марлі Менденхолл, Джаруції Джейкокс Нірулі, Дуайту Окіта, Штефану Пайперу та Роберту Л. Тейлору за конструктивну критику, поради й моральну підтримку.
Гейвіну Дж. Гранту та Келлі Лінк зі Small Beer Press, за те, що зробили це можливим, і за магічний дотик редагуванням.
Кет Кьолер, моїй партнерці по злочину.
Моїм батькам, які передали мені свою любов до слів.
І Кіту, — першому читачеві, відданому критику, картографу і натхненнику, — котрий був поряд, коли все почалося.
Переклад здійснено за виданням:
Paperback, 299 pages
Published April 24th 2013 by Small Beer Press (first published September 11th 2012)
Original Title A Stranger in Olondria
ISBN 1931520763
Edition Language English
Series Olondria
Literary Awards Nebula Award Nominee for Best Novel (2013), Locus Award Nominee for Best First Novel (2014), World Fantasy Award for Best Novel (2014), IAFA William L. Crawford Fantasy Award (2014), British Fantasy Award for Best Fantasy Novel (the Robert Holdstock Award) (2014)
Автор перекладу: mirabel.lv