Бейн відступив од мене, втративши обриси в туманах. А потім дощ припинився, небо прояснилося, і яскраве море розпросторилося довкола мене з усіх боків. Як пише Равхатос у своїй Пісні Вигнання, «Я повернув лице до півночі», — і, подібно до його серця, моє серце «здригалося, як струнний інструмент».
Острови поцяткували море пунктирною лінією. Імперська баржа тихо прослизала повз них: білий ненаселений горбок під назвою Острів Крейд, чудові острівці з горами та струмками, де в кипарисових гаях стояли палаци, — Острів Птахів, Острові Поетових Доньок. «Гарні вони, острови Ітванаї, — пише Імродіас Історик, — але найгарніший за всі сам Благословенний Острів, зірка, що впала, і всі води Океану не змогли її згасити, духмяний острів, асфодель моря». Він замрів спочатку невиразною тінню, скупченням туманів, далі ставав усе щільнішим, блідим променем на морі показався пірс, стало видно вкриті оливковими деревами гори. Ми залишили інші острови позаду, і він постав у всій своїй погідній величі, немов білий ріг чи аметистова корона, немов місто з алебастру.
На причалі нас чекала карета, і ми, гуркочучи, поїхали рівною Орлиною Дорогою; вояки палили, і вікна затягло димом із запахом ганусу. Я відсунув віконне скло зі свого боку, аби йшло повітря. Ми минали м’яку сільську місцевість, де виноградники прикрасилися гронами, схожими на скляне намисто. Думка про майбутнє «випробування» відволікала мене від цих охайних полів, але мені перехопило подих од захвату, коли нарешті побачив Вельвалінгу і забув про все в ту осяйну мить, коли райдужний відблиск спочив на колонах з етендрійського мармуру.
Мешканці островів не пробивають хмари, боячись гніву богині дощу. А мешканці півночі такого страху не мають. Шпилі Вельвалінгу сягали таких висот, яких я ніколи не бачив у столиці, ба навіть не уявляв собі у кошмарах. Вони були різні, не було серед них двох схожих, всіх їх було створено за окремою останньою волею королів: гладкі мури здіймалися обіч стін, укритих різьбленням, мармурові фігури нахилялися з балюстрад і прикрашали собою башти, з яких виростали обсидіанові шпилі, похмурі поглиначі світла. Спалахували дзеркала на конічних дахах, нефритові пси скалилися в бійницях мурів, сходові прогони висіли в повітрі й ряхтіли на сонці, а в садах росли неймовірно високі декоративні дерева, що визирали з-поза щедро обкладених кахлями стін. Ми перетнули величну площу перед палацом, неозору, як пустеля, і прогуркотіли схилом у підземний каретний дім. На думку мені спали слова оди, написаної Темандейном: «О світочу імперії, мармуровий лісе, караване вітрів, Вельвалінгу!».
В каретному домі фірман відчинив браму, підносячи в руці лампу.
— Які новини? — запитав він.
— Все погано, — бадьоро відповів старий вояк, висідаючи з карети. — Низька платня, високі податки і жодної перспективи війни будь-де, окрім країни Броджіар.
— Мені б хотілося поїхати в країну Броджіар, — озвався молодший вояк.
— Тобі! — вигукнув його товариш, сміючись. — Та вони засолять тебе, як оселедця.
Фірман реготнув, визнаючи старшому воякові рацію, відтак кивнув головою у мій бік. — А цього куди?
— У Вежу Мирри.
Фірман відійшов од мене, і вояк відсалютував йому з похмурою посмішкою.
Я пішов за вояком освітленим смолоскипами тунелем; молодий вояк йшов позад мене, відстаючи на крок-два. Так ми увійшли в залу розмірами з храм. Мабуть, зо три, а то й чотири таких будинки, як мій власний на островах, могли б поміститися у тій залі. Світло проникало сюди крізь високі вікна, крейдяні сходи немов пливли у ньому. Винятковий простір, виняткова тиша. На одній зі стін висіла тріумфального сюжету картина із зображенням весілля Елюети, один з останніх шедеврів Файроса Божественного; золота фарба на ній пом'якшилася через столітній шар кіптяви. Я знав цю картину: бачив її репродукцію в копії Книги Часу, що належала моєму метру. На передньому плані стояла на колінах дівчина людського роду, з посмішкою небесного щастя. Кожна складка її сукні була достатньо великою, аби вмістити цілого мене. Її волосся було «гладким, як тінь», одну долоню вона тримала вивернутою назовні, показуючи місце, де її обпекла шкіра бога.