— Як нас врятують твої кілька сотень, коли на місто насунеться Ренлі або з Дракон-Каменя припливе Станіс? Я вимагала війська, а батько надіслав мені карлика. Правицю може призначити тільки король зі згоди ради! І він поставив Правицею нашого ясновельможного батька.
— А наш ясновельможний батько поставив Правицею мене.
— Це не в його владі. Правиця призначається тільки зі згоди Джофа.
— Якщо бажаєш обговорити межі влади нашого батька з ним особисто, пошукай у Гаренголі — князь Тайвин якраз стоїть там разом із військом, — чемно відповів Тиріон. — Але це може почекати, а тим часом, панове, чи не дозволите мені перемовитися з сестрою наодинці?
Варис м’яко звівся на ноги, посміхаючись особливо вкрадливо, як умів тільки він.
— Певна річ! Ви, напевне, так скучили за голосом вашої любої сестри. Прошу вас, панове радники, вшануймо брата і сестру кількома хвилинами наодинці. Буремні негаразди нашої держави можуть трохи зачекати.
Янос Слинт підвівся, вагаючись, великий маестер Пицель підвівся повільно та бундючно, але обидва підвелися. Останнім зіп’явся на ноги Мізинець.
— Чи не наказати підкоморієві, хай наготує вам покої у Маегоровому Острозі?
— Дякую, пане Петире, та я краще займу колишні помешкання князя Старка у Башті Правиці.
Мізинець засміявся.
— А ви хоробріші за мене, Ланістере. Хіба вам не відома доля останніх двох наших Правиць?
— Двох? Якщо вже хочете лякати мене, то кажіть: чотирьох.
— Чотирьох? — підняв брову Мізинець. — А хіба Правиці до князя Арина стрічали свій страшний кінець у Башті? На жаль, я тоді був надто молодий, і нічого про них не знаю.
— Останній Правиця Аериса Таргарієна був убитий під час Погрому Король-Берега. Маю сумнів, що він встиг заселитися в башту, бо ж і Правицею служив усього два тижні. А того, що був перед ним, спалили живцем. А ще двоє перед ним померли у вигнанні без землі та статків. До речі, їм, так би мовити, навіть пощастило. Наш пан батько, здається, був останнім Правицею, який виїхав з Король-Берега, зберігши ім’я, статки та всі частини тіла недоторканими.
— Чарівно, — мовив Мізинець. — Я б краще ночував десь у темному підвалі, ніж у тій башті.
«Твоє бажання ще може здійснитися» — подумав Тиріон, а вголос сказав:
— Мужність та дурість у родичах ходять — так люди кажуть. Якщо на Башті Правиці й справді лежить прокляття, то я молитимуся, щоб йому не впала в око така мала істота, як ваш покірний слуга.
Янос Слинт зареготав, Мізинець посміхнувся, а великий маестер Пицель вивів їх обох геть, задкуючи та кладучи поштиві поклони.
— Сподіваюся, батько тебе не для того прислав, аби ти нудив тут своїми уроками історії, — мовила сестра, лишившись із ним наодинці.
— О як я весь цей час сумував за звуками твого чарівного голосу, — зітхнув Тиріон.
— О як я весь цей час прагнула вирвати євнухові язика розжареними кліщами, — відповіла Серсея. — Чи не з’їхав, бува, наш панотець з глузду? Чи може, ти підробив його листа?
Вона перечитала листа ще раз, дратуючись дедалі більше.
— Навіщо він прислав тебе на мою голову? Я хотіла, щоб батько приїхав сам.
Серсея зім’яла листа князя Тайвина у кулаку.
— Я є намісницею при Джофрі, я надіслала йому королівський наказ!
— А батько взяв та й начхав на твій наказ, — зазначив Тиріон. — Бо має велике військо і робить все, що йому заманеться. І не він один, до речі. Хіба не так?
Серсея стиснула губи. Тиріон бачив, як вона починає червоніти.
— А якщо я оголошу цього листа підробкою і накажу кинути тебе у холодну? Обіцяю тобі — на цей наказ ніхто не начхає!
Тиріон розумів, що ходить по тонкому льоду: один хибний крок, і під ногами розскочиться темне провалля.
— Ніхто, — погодився він, — а найменше наш батько. Той самий, який має військо. Але навіщо тобі, люба сестро, кидати мене у холодну, коли я сам, з доброї волі, заїхав у таку далину, щоб тобі допомагати?
— Твоєї допомоги я не потребую. Це батькові я наказала прибути сюди негайно!
— Еге ж, — спокійно відповів він, — а насправді прагнула, щоб повернувся Хайме.
Сестра вважала себе хитромудрою, але ж він виріс поруч із нею і читав її обличчя, мов улюблені книжки. Зараз на ньому читалася лють, страх та відчай.
— Хайме?! Та Хайме…
— …такий самий мій брат, як і твій, — закінчив за неї Тиріон. — Підтримай мене, і ми звільнимо Хайме та повернемо його до нас неушкодженим.
— Як саме? — вимогливо запитала Серсея. — Старків малий та його мамуня навряд чи забудуть, що ми стяли голову князеві Едарду.
— Навряд, — погодився Тиріон, — але ж у тебе досі в полоні його доньки, так? Я бачив старшу дівчинку в дворі поруч з Джофрі.