— Він… цей, північний хутровий звірок… украв мої паролі?
— Ще й як. Не ти перший, не ти останній.
Машина рушила з місця.
— А як ви здогадалися? — Арсен почав заїкатися.
— Кажи мені «ти». І пристебнися. Виб’єш головою скло, а воно грошей коштує.
Арсен поперхнувся. Машина вилетіла з провулка, вискнула шинами й рвонула по вулиці вгору.
— Ніяких пробок, — утішено зауважив преферансист. — Чисте, спокійне місто. Де ти живеш? Адреса?
Арсен назвав свою адресу, заклацнув пас і обхопив себе за плечі. Грубка працювала на повну силу. Арсена трясло.
Світили ліхтарі. Джип летів по крижаній кірці, наче по рівному сухому шосе. Арсен помалу усвідомлював, що вони їдуть усе-таки до нього додому, а не в темний ліс під роздачу, — і від цього усвідомлення йому легшало. Він навіть трохи зігрівся.
— Сьогодні за ніч виграв п’ятдесят євро, — діловито повідомив преферансист. — Тобто двісті виграв, сто п’ятдесят просвистів.
— Класно.
— Було таке, що один знайомий сто тисяч виграв.
— Пощастило.
— Небезпечне таке щастя… А ти не картяр?
— Hi.
— Мене звати Максим, — сказав круглоголовий. — А тебе?
— Арсен…
Він нарешті розслабився. Ніс підсох. Ще попручаємось, сказав він собі. Мобільник одібрали — дурниці. Паролі могли стирити, але ж не стирили. І флешка, цінна флешка — ось вона, в бічній кишені.
— Як же ви все-таки здогадалися? Про адміна, про паролі…
— «Ти».
— Як… ти здогадався?
— Вони всі так роблять. Багатьом це минається безкарно. А цей попався.
— Як це ви… тобто ти… — Арсен запнувся, — ти його гакнув?
— По-моєму, він сам нарвався. Ні?
— Ага… — Арсен завагався. — А… мишу ти навіщо відрізав?
— На згадку, — Максим усміхався. — У мене вдома знаєш скільки цих мишей?
Арсен зіщулився.
— Паролі міняй частіше, — повчально сказав Максим. — До речі, у що граємо?
— Ну, — він зам’явся, але вирішив, що брехати не можна. — «Королівський бал — 4».
— Гарна гра. Я теж там бігав, десь півроку тому, лицарем, тільки безземельним. Найманцем, скоріше. А ти?
— Та по-різному.
— Що, вдома гратися не дають?
Арсен непевно мугикнув.
— А я з жінкою полаявся, — раптом довірливо повідомив Максим.
Арсен прикусив язика, щоб не сказати: «Я так і думав».
— Думаю, вона мене зраджує, — Максим говорив стурбовано, проте Арсенові чомусь здалося, що вухатий потішається. — І це вже друга. Щось не так. Зі мною — чи з ними?
— Не знаю, — пробурмотів Арсен. І подумав про себе: якби я був дружиною божевільного гакера з мишею в кишені, то втік би на другий день.
— Суботній ранок, — у Максимовому голосі вчувалася гіркота. — Виграв п’ятдесят євро, не щастить у коханні… І ніхто мене не жде.
Машина різко повернула у двір; Арсен одразу ж побачив, що вікна в його квартирі світяться всі до єдиного. Максим подивився на будинок, на Арсена й розсміявся:
— Доведеться пояснювати?
Арсен остаточно втратив мужність. Побитий, пограбований, довівши батьків хтозна до якого стану, — як він зважиться подзвонити у двері?
— Удачі, — Максим перестав усміхатися. — Серйозно.
— Дякую, — пробелькотів Арсен.
Торкнувся носа, поморщився від болю. Який довгий був день: школа, комп’ютер, клуб «Магніт», Квіні, Асамблея, Темний Блазень, північний хутровий звірок…
— Дякую, — сказав він щиро, дивлячись у глибоко посаджені, незрозумілого кольору Максимові очі. — Ви мені дуже… Тобто ти мене виручив.
Максим кивнув:
— Нема за що.
— Заведи собі віртуального пса, — порадив Арсен у приступі вдячності. — Він ніколи не зрадить.
Максим кивнув ще раз.
Джип поїхав перш, ніж Арсен зайшов у під’їзд.
— Міністре? Міністре?! Чому немає зв’язку, де тебе носить?!
Позаду були тридцять годин образ, вибачань, сліз, умовлянь, обіцянок і клятв. На колишньому місці стояв новий комп’ютер, з великим плоским монітором. У ньому, в Міністровому кабінеті, спочивав на підлозі сонячний промінь, і мозаїка палала на світлі червоним, синім, бірюзовим.
— Я відпочивав, Чебурашко.
— Відпочивав?! Послухай, вони взяли Варяга. Він зізнався під тортурами… здав тебе з бебехами.
— Що за дурниці, під якими тортурами?!
— Ти не зрозумів, Міністре? Вони його взяли в реалі. Якийсь менеджер з Херсона. Коли він зрозумів, що вечір буде не такий приємний, як хотілося, виклав усе… У них є протоколи ваших переговорів, банківські звіти про переміщення коштів, реальні докази. Проти тебе висунуто обвинувачення, шахрайство в особливо великих розмірах, рахунки Міністра заарештовано, трибунал призначено на середу…