До вагону кiлька хвилин тому пiдiйшов Шльома Гомельский — науковець, i з цiкавiстю прислуховується до бєсєди, яка плавно тече в своєму звичайному руслi.
Альфред Юхимович. Або увiзмiть таку штуку як танцi. Щас кожен мудак сам по собi танцює, руками й ногами махає, спотiє весь, а в нагороду хiба що запалення легенiв схопить. Мiж тим, чоловiчий пiт — то ценна сировина. Тож, замiсть руками махать, вiзьми платок та зажми його пiд пахвою i так танцюй, щоб добре потом просяк.
Голос Магарича. Ги-ги! Ото нєхуйово!
Альфред Юхимович. Як хорошо просякне — зараз їм тьолцi мармизу витри i считай дєло в шляпе.
Голос Косопизда. Тю! А ця хуйня навiщо?
Альфред Юхимович. Вона раз нюхне i їй пiздец! Вiд ерогенних зон носа iмпульс iде до статевого центру збудження. Тiльки i роботи, що до кущiв дотягти!
По очкастому i веснянкуватому обличчi Шльоми [Гомєльского, який припав вухом до вагону] обiльно тєкут сльози i слюнi.
Шльома (крiзь сльози щастя). Хлопцi, пустiть.
Голос Альфреда Юхимовича. Iди в лабораторiю, жидок, тут своїх вже до хуя!
Шльома Гомєльский (вражений такою проникливiстю). Звiдки ви знаєте, дядя?
Альфред Юхимович. Я зняю, бо я жизнь прожил! Пиздуй, тобi кандидатську їбошить надо!
Шльома Гомєльский (схлюпує). Єбав я ту кандидатську!
Альфред Юхимович. Ти шо, пизда, не хочеш 150 карбованцiв получать?! Нє, ви бачили таке? Совсєм оборзєл пацан.
Шльома плаче. Його ридання гнiтуче дiють на сидячих у вагонi. Вони зловiсно мовчать.
Омелян Косопизд (жорстоко). Нiчого, нехай поплаче, потiм пiде собi обрєзанiе зробить, мацою зажре та буде банкувать [як у теплiй срацi].
Альфред Юхимович. Ти не гуманiст, Омелян.
Магарич. А шо, може вiзьмем жидка?
Харитон Уйобищенко. Та, менi шо? Нехай лiзе: [Якщо не буде бздiть, нехай лiзе — менi шо?]
Косопизд. Пайка зменьшиться!
Назар Сивуха. Жиди — то такi хiтросракi: Заждiть, вони не тiльки шо макарони, — вони й сайри дiстануть!
Сноби
Вєнєдiкт Абрамовiч, сноб.
Пєрєц Моiсєєвiч, сноб.
Свирид Свиридович, сноб.
Полiна Йосипiвна i Ельза Пiздаускас, снобихи.
Скворцов, вєдущiй передачi «В мiрє животних».
Дiя вiдбувається в квартирi Свирида Свиридовича. Квартира Свирида Свиридовича обвiшана рiзним шматтям, в числi якого: ручна ворона в клiтцi, портрет святої Варвари, бюст схiдного дєспота, iржаве вiдро, прибите до стелi, напiвз'їдений клопами метелик, розп'ятий на стiнi, забитий Хемiнгуеєм кабан, картина з голими шлюхами, дiван в стилi рококо, в якому їбеться шашель, та iнше. За брудним столом сидить Свирид Свиридович, пале люльку i дивиться «В мiрє животних». На столi лежить книга. На книзi написано: «Гомосексуалiзм i схiдна фiлософiя». Автор книги Цюнь Хунь Мунь.
Скворцов (в телевiзорi). Iнтєрєсно, что с наступлєнiєм брачного пєрiода повєдєнiє саламандри мєняється. Обратiтє внiманiє на вздувшiєся жєлєзи саламандри у основанiй єйо хвоста.
На екранi возникає гидкий силует саламандри. Грає Пiнк Флоiд. Раз по раз саламандра iздає звуки, нiби пилою возять по шихверу.
Свирид Свиридович (сам до себе). Хе-хе, йобане чудо!.. Входять Вєнєдiкт Абрамовiч i Пєрєц Моiсєєнiч iз пляшками горiлки.
Скворцов (в телевiзорi). Посмотрiтє. Так iспугана саламандра питаєтся напугать нєпрошеного гостя пєрєд тєм, как рєтiроваться.
На екранi саламандра гидко сре, переливаючись цвiтами райдуги. Грає Пiнк Флоiд.
Свирид Свиридович (показує на книгу). Ви ето чiталi?
Пєрєц Моiсєєвiч. Позвольте, Свирид Свиридович, ето ж бульварная iнтерпретацiя «Алмазної Сутри». Вот я Вам прiнєсу кнiжєнцiю, одiн купєц пiшет о руськом православiї. В молодостi бил большой разбойнiк, прєдставьтє сєбє. iзнасiлував свою мать. Ето так, апрiорi, затєм долго жив на Востокє. Вобщє, умнєйша, опитнєйша людина!
Вєнєдiкт Абрамовiч. Как ето сказано в Блока: «Вєлiка Росiя, а iдтi нєкуда:».
Свирид Свиридович. Магiя слова, батенька!..
З цими словами Свирид Свиридович наливає горiлку i вся компанiя випиває.