Умберто Васильович. Шо, Валєрiй Валєрiйович, руб єсть?
Валєрiй Валєрiйович. Канєшна єсть.
Валєрiй Валєрiйович пальцами лєвой руки робить бублiк i щолкає по бублiку пальцами правой. Обличчя його при цьому подьоргується в протiвной гримасi, iскажая наше первоє, прiятноє про єго впєчєтлєнiє. Бруно Адольфович которий оживiлся при мислi шо у Валєрiя Валєрiйовича єсть руб голосно кричить: «Ану цить! Всi виймай грошi i клади сюди!». Всi крiм Адама Жоржовича який стоїть у своїй звичайнiй позицiї перд дзеркалом i корчить рожi, кидають грошi перед Бруно Адольфовичем.
Бруно Адольфович. Адам Жоржович, ти скiльки кинеш?
Адам Жоржович (не повертяаясь, пихато). Три палочки.
Адам Жоржович робить паузу i повертається перед дзеркалом в профiль дико скосивши очi, як скажений кiнь.
Адам Жоржович. А профiль — ета вабще. Пiздєц усьому!
Мiсце встрєчi iзмєнiть нiззя, блядь!
Нєзнайка, супермен-вiкiнг.
Гурвiник, антисемiт.
Карандаш, художник-китчмен.
Самодєлкiн, матрос торгiвельного флота.
Пєтрушка, мовчазний карлiк у кепкє.
Буратiно, просто поц.
Мальвiна, дєвушка з голубою волоснею.
Сiнєглазка, алкоголiчєская подорва.
Красна Шапочка, красива, лiнива, егоїстична i дурна блядь.
Артемон, чорний собака.
Мнацаканов, привид у телевiзорi.
Дiя вiдбувається в майстернi Карандаша. В майстернi розвiшанi розкошнi вироби хазяїна, в числi яких: пофарбованi гiпсовi голови пiратiв, попiльницi в виглядi смертi та голi дiвчата в рамi рококо. Бiля вiкна сидить Пєтрушка, мовчазний карлiк у кепкє, i фарбує яєчко. На полу хропуть п'янi, бруднi i голi Самодєлкiн у рваному тєльнику i Карандаш, над ними верхи сидить пудель Артемон. За столом сидять два дебiла — Буратiно i Гурвiник, п'ють i пиздять. З вани долинають звуки води i веселий регiт Красної Шапочки.
Буратiно (страшним хрипким голосом).:i слухай, блядь, от, блядь, вiн смотрить, шо та хуйня летить, кругом неї фари, лампи, там, всякi. А сама червоняста лампа мигає. А летить воно йому на город. От воно стало бiля клунi i мига. Той мудак пиздує туда. Жiнка кричить. Вiн тiки так: спакойна, стара блядь; а з цiєї хуйнi така рука його — раз, а iди сюда, — запхали в НЛО i кудись полетiли до хрiна на роги.
Гурвiник. Оце i все?
Буратiно. Нє. Вони полiтали туда-сюда, ну там всьо такоє, прилетiли i викинули його к хуям, а чувак той пiсля цього все на хуй забув. Його питають: як тебе звуть, а вiн: «бе-е». Йому показують жiнку, а вiн: «бе-е».
Гурвiник. Та то всьо хуйня.
Буратiно. Та яка хуйня, в книзi написано!
Гурвiник. В мене кум, вiн в Iсайках директор банi, так його небiж раз приходить додому, а жiнки нема. Вiн до сусiдки. Сусiдки тоже нема. Вiн сховався за пiч, думає: як прийде, налякаю. Коли та блядь приходить, скида одеж, волоси так розпуска, якоюсь хуйньою намазалась i, раз, у трубу. Кумiв небiж тоже все поскидав i давай мазатися. Намазався i, тоже, у трубу. Прилiтає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють, стоїть таке крiсло, в йому сидить їхнiй цар i всьо такоє. А та блядь каже: а ти шо тут робиш? А ну пиздуй отсюда, дає йому полiно i каже: це твiй кiнь, i давай, пиздуй, щоб тебе не видiли, тiльки не пизди нiкому, бо помреш. Вiн прилетiв i зразу ж куму напиздiв, а той менi.
Буратiно. I шо, помер?
Гурвiник. Тут же. Як ховали, то весь синiй в гробу лежав.
У дверi гупають.
Буратiно (до Пєтрушки). Ти, педрiло, а ну-ка дай, вiдкрий.
Пєтрушка мовчки кида яйця i пиздує до дверей.
Гурвiник (роздивляється Пєтрушкiну працю). Блядь, якогось жида нарисував:
Входить Мальвiна, потряхуючи голубою волоснею.
Буратiно. А шо, Мальвiна, даси поїбатись?
Мальвiна(обiжається). Блядь, шо ето значить, шо у тєбя, жени для етого нєт?
Буратiно. Яка жена, ну скажи, ну при чому здєсь жена?
Мальвiна. Нє. Єслi хочете, хлопчики, тiльки в рот, ето — пожалуста, ето можна, а поєбаться — дома єбайтєсь.
Гурвiник. У, жадна сука.
Гурвiник i Буратiно киряють. З ванни доноситься щасливий i дурний регiт Красної Шапочки i звуки води.