Через кілька годин її розбудив крик. Один з вартових, що стояв на вахті, вихопив меч, побачивши перед собою. Ілея простежила за поглядом охоронця і зітхнула з полегшенням.
— Все гаразд, я знаю хлопця, — сказала вона з напівсидячого положення.
.
Роланд по-дружньому жестом показав їй і поклав сокири в піхви. Він підійшов до неї, коли охоронець підняв меч у піхви, повернувшись спиною до них обох.
— Я бачив, як ти вижив, — сказав Роланд. Не скажу, що я здивований. Схоже, врешті-решт вдалося втекти? Я бачила, як ти пішов, але мала... справу до кінця.
.
Більшу частину цього я був там. Зовсім непогано, той василіск. Вона лягла на спинку, поклавши голову на руки.
.
Роланд ліг поруч з нею. — Радий, що ви це зробили, — сказав він після хвилини мовчання.
— Те саме, — сказала Ілея.
Небо вже прояснилося, зірки яскраво засяяли. Навкруги було чути звуки людей, що спали, а вовче виття час від часу розколювало тиху ніч.
Ілея тихенько посміхнулася сама до себе. Як я сюди потрапив? Вона посміхнулася абсурдній ситуації, в якій опинилася. Мабуть, мені зараз теж двадцять. І я навіть не святкувала свій день народження, як зазвичай, замкнувшись у собі та уникаючи будь-яких людських контактів...
.
Вона не відчувала, що її місія полягає в тому, щоб зясувати, навіщо вона прийшла в цей світ, але це, безумовно, було цікаво. Жодна очевидна партія не оголосила її героєм країни, і, здавалося, було багато людей, сильніших і мудріших за неї. Також не було повелителя демонів, якого можна було б перемогти.
Це тільки здається якимось жартом. Я ціную жарти, але де ж панчлайн?
.
Вона думала про це ще годину-дві, перш ніж встати і потягнутися.
У цей момент сонце вже сходило, і все більше охоронців прокидалися. Атмосфера, звичайно, не була щасливою, але для Ілеї вона не здавалася достатньо похмурою для того, що сталося минулої ночі.
Життя тут важке, еге ж?
.
Закінчивши розтяжку, вона побачила, що Роланд приготував кілька свіжих яєць і мяса, і запропонував їй.
?
— Куди ж вітер тебе після цього візьме? Ти залишаєшся в Салії?
— Ні, ні, я прямую до Світанку. Швидше за все, я залишуся в Салії на пару днів або близько того. Що з тобою? — запитала вона, відкушуючи одне з яєць.
Салія для мене. Знову до сімї. Він закінчив їсти і почав точити точильним каменем одну зі своїх сокир.
.
Ілея доїла своє перше яйце. Діти? Не кажи мені, що ти одружений.
, -.
— О, так, так. Сім з них. Дві дружини і чоловік. Він усміхнувся їй, абсолютно прямолінійний.
Ілея засміялася, але за мить зупинилася. — Стривай, ти серйозно?
— Звичайно. Чому б і ні? Він зупинив заточку і розгублено подивився на неї.
Ілея вкусила друге яйце, не розуміючи, що зїдає і шкаралупу.
. -.
— Ну, це гарно... Вона підняла йому великий палець.
І тут я подумав, що він, можливо, просто зраджує, але насправді він обманює потрійно. Вона продовжувала жувати яйце. Чи це взагалі зрада для нього?
Чи можу я з ними познайомитися? Твоя сімя, я маю на увазі, - сказала вона.
! .
— Авжеж! Вони будуть любити тебе. Хоча діти можуть бути для вас занадто... Основна причина, чому я виконую цю роботу, - це простір, поруч з, знаєте, моїм... Ну, назвемо їх потребами.
.
Він безтурботно посміхнувся і продовжив точити сокиру.
Ну, тоді це вирішує проблему, я думаю. Я не буду виставляти себе ханжею, яка віддає перевагу моногамії...
.
Звучить непогано, мені все одно знадобиться путівник по місту. Можливо, хтось із ваших дітей покаже мені.
-
ТРИДЦЯТЬ ОДИН
Прибуття
Хто туди йде? — пролунав крик з-за міських мурів. Вони були трохи менш високими, ніж ті, що були в , але все одно здавалися Ілеї досить вражаючими.
.
Арвен вийшов з групи і зняв шолом.
Мене звати Арвен. Ми караван, який планується прибути три дні тому з .
Чоловік на стіні подав сигнал комусь унизу, який, імовірно, мав відчинити ворота, оскільки через мить пролунав гучний механічний шум, коли масивна металева конструкція ожила.
. ! .
— Тоді заходьте. Ласкаво просимо до Салії! — гукнув чоловік. Чи то він зовсім неправильно зрозумів настрій, чи, можливо, подумав, що похмура атмосфера викликана темним небом і проливним дощем.
Був уже пізній вечір, і місто було жваве купцями та людьми, які займалися своїми справами. Деякі купці підійшли до каравану відразу, вже почавши торгуватися за ціни. Кілька з них швидко зрозуміли, що з возами було занадто мало купців.