? ,
Що я можу вам принести? — запитала вона, дивлячись на них своїми темно-карими очима, все ще маючи натяк на попередню посмішку. Ілея сьорбнула один зі своїх трьох ель, вдячно подивилася на нього, а потім помахала Хайме, щоб той замовив.
?
— У тебе є Дарксід? — спитав Хайме. Дівчина лише кивнула і помчала до сусіднього столика.
Я прошу вибачення, Ілея. За поведінку Аліси, — продовжив Хайме, знову дивлячись на Ілею. Здається, мого тонкого впливу було недостатньо, щоб прорватися крізь індоктринацію її батьків і прищепити їй вдячність за те, як все робиться у ввічливому суспільстві. Боюся, що благородний світ зовсім не схожий на наш. Сподіваюся, ви не сприймаєте її зневагу на свій рахунок. Вона просто не розуміє. Він зітхнув і оцінююче подивився на неї. Не отримавши реакції, він продовжив.
Ваші сьогоднішні дії можуть змусити її знову задуматися. І, можливо, я теж стану трохи сміливішим. А зараз, будь ласка, прийміть мої вибачення від її імені. Я сподіваюся, що мені вдасться дати їй зрозуміти достатньо, щоб вона запропонувала своє в майбутньому. Він закінчив саме тоді, коли підійшла маленька склянка з темною рідиною і була поставлена перед ним.
Ілея вимкнула свій підвищений нюх зі своєї сфери, коли в її ніс увійшов неприємний подих духу. Вона відірвала погляд від досить приємного вигляду офіціантки, що відїжджала, і подивилася на Хайме.
.
Я рада, що поруч з нею є хоча б одна порядна людина. Чому вона взагалі відправила мене в цю смертельну пастку? Більшість інших загинули б на моєму рівні, і у мене є припущення, що деякі трупи, які я знайшов, не були повязані між собою.
Він заплющив очі, відводячи погляд, піднявши келих, перш ніж зробити ковток.
.
Навіть не кашляв...
.
— Вона послала перед тобою дві партії. Я чув, що одна з них повернулася, але вони відмовилися розмовляти ні з нею, ні зі мною. Я припускаю, що трупи, про які ви говорите, є іншими. Так, підземелля Талін - це, звичайно, ризик, але є ймовірність великих нагород. Вони були єдиними, хто був готовий піти за ту ціну, яку ми могли заплатити.
.
— По суті, ти їх убив, — сказала Ілея і теж продовжувала пити.
.
При цьому він легенько похитав головою. — Не всі такі неосвічені, як ви, коли йдеться про Талін. Вони дуже добре знали, на що йдуть. Борг або страх так чи інакше загнали б їх у небезпечне місце. Я не бачу, щоб ми несли якусь провину за їхню смерть.
— Може, може, й ні.
— У тебе цікавий погляд, Ілеє. Дбати про життя шукачів пригод ви навіть не здогадувалися. Боюся, що Аліса не має такої розкоші. Вона відстає, не вирізняється з-поміж однолітків і не виявляє себе надзвичайною цілителькою. Це не переглядається... прихильно її сімєю.
?
— Що ж тоді з нею буде?
— Хм... Ось у чому питання, — сказав він, зробивши ще один ковток свого духу. Вона, швидше за все, з часом втратить те, що залишилося від її статусу. Боюся, що сама по собі кров для них мало що значить. Це квиток всередину, але точно не той, щоб залишитися. Я постараюся витягнути її до того, як це станеться. Сімя, як правило.. Позбавтеся тих членів, які виявляться, що більше не потрібні, - сказав він, допиваючи напій.
Невже вона не може просто піти, коли її статус зникне? Може принести їй якусь користь.
.
Ідеалістичний погляд. Ні. Вона бачила за завісою. Вона знає занадто багато, — сказав Хайме, злегка насупившись. Це дуже прикро. У дівчини є драйв і кілька хороших ідей. Навіть незважаючи на те, що часом вона може бути холодною і недбалою. Начальство, звичайно, не краще.
— Як би я знайшов якийсь скарб у підземеллі Талін, це змінило б цей результат? — спитала Ілея.
.
Скарби коштують дуже багато. Ось і все, що є насправді. Алісі потрібні ресурси та статус, щоб просунутися вперед. Або сила, але її клас зцілення, схоже, не хоче перетворюватися на клас воїна чи мага.
Ілея трохи подумала і вийняла зошит. — Ти дуже дбаєш про неї, чи не так?
.
Хайме нічого не відповів.
.
Цілком можливо, що він просто використовує і мене, або що Аліса все ще якимось чином причетна до цього. Я не збираюся віддавати йому жодних скарбів Талін.
.
Але у мене є дещо інше.
.
— Тоді я тобі щось подарую. В надії, що ви зможете змінити її на краще. Вона почала писати і малювати на порожніх сторінках у своєму зошиті. Вона просто дитина, і я не допоміг їй втекти назад у ліси Рівервотч, щоб побачити, як її відправляє власна сімя.
Вона не поспішала малювати так добре, як могла, і виявила, що її здібності покращилися порівняно з минулим разом, коли вона це робила. Нарешті вона передала Хайме пять сторінок і продовжила пити.