Ілею відкинуло назад, і вона впала майже на пятдесят метрів, перш ніж сильно вдаритися об стіну з нудотним мокрим звуком крові та нутрощів. Їй повністю відірвало руки та ноги.
.
Нагрудний обладунок карлика впявся в те, що від неї залишилося, завдавши ще більшої шкоди, ніж її удар об стіну, коли кров бризнула з її рота. Її тіло вкопалося на півметра в камінь, і вона просто висіла там, коли кров стікала на підлогу.
Руни та вуглинки повільно зникали з її тіла, а зір потьмянів.
– 305 . 140
Ви перемогли – рівень 305 . За вбивство супротивника на 140 і більше рівнів вище вашого власного, ви отримуєте бонусний досвід.
5 .
Цілитель Азаринта досяг 161-го рівня. Нараховано 5 очок статистики.
.
5 .
Цілитель Азаринт досяг 165-го рівня. Нараховано 5 очок статистики.
5 .
Дін Еш Вілдер досяг 155-го рівня. Нараховано 5 очок статистики.
.
5 .
Дін Еш Вілдер досяг 159-го рівня. Нараховано 5 очок статистики.
2 19
Реконструкція дінь досягла 2-го рівня 19
2 15
Сфера Азаринта досягає 2-го рівня 15
2 12
Тіло Азаринта досягає 2-го рівня 12
2 7
Сприйняття Азаринта досягає 2-го рівня 7
11
Розворот Азаринта досягає 11-го рівня
12
Розворот Азаринта досягає 12-го рівня
13
Дінь Плащаниця Попелу досягає 13-го рівня
14
Дінь Плащаниця Попелу досягає 14-го рівня
2 8
Форма досягає 2-го рівня 8
14
Хвиля досягає 14-го рівня
5
Попелясті крила досягають 5-го рівня
11
Дінь досягає 11-го рівня
10
Тіло попелу досягає 10-го рівня
6
Дін Попелястого воїна досягає 6-го рівня
,
Прослизаючи в свідомості і втрачаючи свідомість, вся мана Ілеї пішла на Реконструкцію. Протягом наступних десяти хвилин найгірша кровотеча була зупинена, а її артерії та пошкоджені або зруйновані органи повільно відновлювалися. Вона все ще висіла в стіні, понівечена вибухом. Вона, мабуть, продовжувала зцілювати себе підсвідомо, оскільки кожного разу, коли вона прокидалася, її мана ще більше зменшувалася.
Потім подих повітря увійшов у її відновлені легені, відштовхнувши броню і таким чином знову відкривши деякі рани, які були закриті. Вона вимкнула сприйняття болю і в усвідомленому стані намагалася сконцентрувати свою ману на найбільш критичних частинах тіла. Знадобилося ще десять хвилин зцілення та медитації, щоб стабілізувати себе. За весь цей час її здоровя не покращилося більш ніж на десять відсотків.
.
Відновивши шкіру на грудях, вона нарешті закрила тулуб і почала працювати над обличчям. Шкіра відновилася, коли кістка її щелепи регребувала. Зір повернувся до її очей, коли вона кліпнула очима і побачила перед собою руйнування. Там, де вони стояли раніше, було видно невелику вирву, рослини були почорнілі та вирвані, а частини кімнати все ще горіли.
.
Уламки та шматки металу лежали всюди на шляху від кратера до того місця, де Ілея висіла в стіні. Тоді її вуха вискочили, і вона почала чути потріскуюче шипіння вогню в кімнаті та тихе гудіння шестерень у стінах.
.
Її біль не вщухав, коли вона почала відновлювати свої кінцівки. Одна за одною вони відростали знову. Як тільки вона змогла поворухнути руками, вона почала видаляти кілька осколків, які встигли пройти повз обладунки гномів.
.
Нові рани відкривалися і швидко закривалися, коли вона видаляла уламки металу та каменю зі свого тіла. Її ноги повністю загоїлися, коли вона витягла свою їдальню з неушкодженого намиста і глибоко випила.
.
Вона відкашляла половину води і дозволила металевій їдальні впасти на землю, повільно відриваючись від камяної стіни. Опіки та порізи на її спині почали гоїтися, коли вона впала на одне коліно.
-1000
Я тепер Т-1000... — сказала вона, перш ніж опуститися в напад кашлю.
Ілея зняла з себе те, що залишилося від одягу гномів, і знову поклала сильно пошкоджені шматки легатських обладунків у своє намисто. Врятував мені життя...
— Я теж викликав шкіряний намет... Вона впала на попу і просто посміялася над ситуацією. Адреналін від того, що вона вижила в бою і фактично знищила Центуріона, повільно покинув її тіло, коли вона довго і глибоко сміялася.
І я знову гола, до біса чудова, - сказала вона нарешті, посміхнувшись ще кілька разів, коли підвелася. Потім вона підійшла до кратера і зазирнула всередину. Від сотника нічого не залишилося.
—
Справжній вибух, хм? — прокоментувала вона, а потім озирнулася по кімнаті. Яка б фігня Залізної Людини не керувала цими речами...
.
Вона зупинилася, коли на її спині зявилися попелясті крила. Ставок. Вода. Так.