Оглянувши зброю, вона була готова перейти до купи обладунків та одягу, які були розкидані на столах або обережно одягнені на манекени без голови.
. – .
Більшість цих речей мені не підходять, подумала вона, але вона все одно перебирала речі і дивилася на більшість з них. На її розчарування, не було нічого, що було б хоча б трохи зеленим, але вона знайшла одяг і обладунки, які дійсно їй підходили. Очевидно, не всі гноми були побудовані однаково – мабуть, існували якісь вищі та худіші гноми. Або робили обладунки і для інших людей. Ілея не знала.
Загалом вона знайшла цілих пять комплектів броні, які їй дещо підійшли. Ніщо не зрівняється з її обладунками селезня, але принаймні вони не впали після того, як вона одягла його і застебнула достатньою кількістю ремінців. Одяг був легшим, і вона тримала десять комплектів, які, на її думку, їй найбільше підходили.
Вона одягла один комплект одягу і один комплект обладунків зверху. Перевіряючи свої рухи, вона відчувала, що це не особливо обмежує, хоча деякі краї були досить незручними. Це не були повні пластинчасті обладунки, не тоді, коли вона їх носила, але це здебільшого допомагало їй маневреності. Навіть набори для, здавалося б, дуже високих і худих гномів мали досить короткі частини рук і ніг, залишаючи досить багато вільного місця там, де були суглоби Ілеї. Вона не була такою захисною, як обладунки на карлику, але принаймні деякі з її життєво важливих функцій були б покриті. Одяг був дуже схожий на одяг легата, простий і зеленуватий з невеликим блиском.
,
З іншого боку, броня була трохи темнішою, хоча все ще зеленою. Він був зроблений з того ж металу, що і охоронці, але після того, як Ілея пройшла по ньому шматком тканини, він засяяв набагато яскравіше. Вона подивилася в дзеркало, яке стояло поруч, і зрозуміла, що схожа на справжнього воїна.
Хоча блакитні очі трохи зіткнулися. Хоча в мене є саме те, що мені потрібно...
.
Ілея підійшла до купи шоломів, які вона приміряла і вважала, що вони досить добре підходять. Гноми були впорядковані та однакові у своїй зброї та обладунках, але, здавалося, у головних уборах у них було досить багато різноманітності. До певної міри.
.
Шоломи, звичайно, були зроблені з одного і того ж зеленого металу, але деякі мали роги зверху, а інші мали шипи, які стирчали збоку і вниз. Подивившись на старі ремінці, металеві кільця та кріплення, які прикрашали деякі шоломи, Ілея припустила, що деякі з них колись тримали піря або інші речі.
,
Врешті-решт Ілея вибрала десять різних шоломів чотири з рогами, два з шипами, три з кріпленнями, схожими на крила, і один, який взагалі не мав кріплень. Всі вони повністю закрили її обличчя, залишивши лише невеликі прорізи для очей.
181/250 .
На той момент її намисто показало місткість 181/250. Можливо, буде корисно тягати з собою, поки у мене є місце. Носити їжу, безумовно, краще.
Вона одягла один з шоломів з рогами, який виходив трохи вбік, а потім вигинався вперед під невеликим кутом вгору.
,
Активувавши крила, вона виявила, що вони без проблем виростають назовні з її броні. Вона знову подивилася в дзеркало і посміхнулася тьмяно-зеленому блиску обладунків, одяг внизу змушував не зовсім ідеально підігнані металеві деталі поєднуватися між собою трохи плавніше. Світло її аури злегка пробивалося крізь одяг, і її блакитні очі майже світилися світлом, що відбивалося від внутрішньої частини шолома. Роги їй дуже сподобалися. Вони додають родзинки.
.
Прикликавши один зі списів, вона підняла його в одну руку і посміхнулася. Треба було піти на важкий клас списа чи молота з усім цим спорядженням... Вона посміхнулася, не маючи на увазі цього.
.
Подумавши, Ілея схопила пять круглих щитів, які знайшла сама, і поклала чотири з них на зберігання. Прийнявши люту позу, вона подивилася в дзеркало і кивнула. Знову взявши в руки спис і щит, вона продовжила ходити по кімнаті, піднявши шолом вгору і спіймавши його однією рукою.
.
На жаль, у зброярні не було ні легших наборів зброї, ні кастетів, але Ілея вже почувалася цілком прикрашеною. Принаймні вона могла б кинути цю зброю.
Не побачивши більше нічого цікавого в кімнаті після півгодинних пошуків, вона пішла і попрямувала до останніх дверей у коридорі.
,
На жаль, ця кімната виявилася менш плідною. Те, що вона знайшла, очевидно, було коморою, але після обшуку кімнати все, що вона знайшла – це пил.
Все пропало... — сказала Ілея, пропускаючи пил крізь її руку з незбагненним жахом. На жаль, у цих гномів, схоже, не було рун, які б зберігали їжу свіжою. Або, якщо вони це зробили, вони не вирішили тримати їх активними.