Коли вони підійшли до міських воріт, їх зупинив охоронець.
Ми ситі. Назви та бізнес, будь ласка. А можна розбити намет надворі, — буркнув трохи статечний охоронець, оцінивши щойно вкрадене вбрання Ілеї з секонд-хенду.
.
Ілея мала намір використати Дейла як квиток у переповнене місто, але, дивлячись на те, наскільки божевільними були речі, вона раптом засумнівалася, що це спрацює. Вагаючись, вона була здивована, коли Аліса взялася за справу.
— Аліса Форксспір з Коринфським орденом і моя прекрасна помічниця Ілея, — сказала вона голосом набагато впевненішим, ніж Ілея чула його раніше.
.
Очі охоронця трохи розплющилися, а постава значно випросталася.
.
— Леді Форксспір, вибачте, будь ласка. Я очікував більшого... Ну, більший антураж.
.
Аліса відмахнулася від нього і пройшла через хвіртку. Обернувшись до вартового, вона попросила когось, хто б провів їх до будинку, в якому вони зупинилися. Він з радістю погодився і попросив іншого охоронця провести їх через жваве місто.
— Вибачте, що? — запитала Ілея, нахиляючись ближче до дівчини, коли вони йшли вулицями.
.
Аліса трохи соромязливо опустила очі. Я... Вибач. Класна екскурсія... Це було неправдою. Я... Я не знала, що ти зробиш, якщо знатимеш, хто я.
Ілея подивилася на неї з якоюсь розгубленістю. — Я б привів тебе сюди, очевидно.
Я... дівчина почала, потім подивилася на Ілею. Краще перестрахуватися.
.
— Мабуть, — сказала Ілея, злегка похитавши головою.
.
Давайте тоді подивимося, про що вона. Очікувала, що в цей момент вона буде мені трохи більше довіряти, але тоді я тут не виросла.
,
Вулиці були переповнені людьми, а просування йшло повільно. Куди б не глянула Ілея, всюди були барвисті прапори та вимпели, а деякі будинки були повністю перефарбовані в красиві квіткові відтінки. Це було зовсім інше місце, ніж те, яке вона бачила під час свого останнього візиту.
Пройшовши півгодини, вони нарешті дійшли до імпозантного особняка біля гори. Вартові поза ним мали набагато блискучіші обладунки, ніж міська варта, і стояли на місці, коли Аліса наближалася до воріт.
— Хто ти такий? — спитала Ілея.
Дівчина повернулася до неї і посміхнулася, піднявши голову трохи вище.
.
Аліса Форксспір, цілителька Коринфського ордену і дворянства з Світанку. Я здивований, що ви раніше не чули про мою сімю.
.
— Так, як я вже казала, мій Орден дещо пропустив, — сказала Ілея, йдучи слідом за молодим вельможею.
.
Інший охоронець за воротами побіг до дверей особняка. Дійшовши до воріт, з будівлі вибігло кілька людей.
Жінка середніх років із сивим волоссям ледь не взялася за Алісу, коли та огорнула її обіймами.
! ?
Ми так хвилювалися! Де ви були? Стривайте, давайте спочатку зайдемо всередину. Її поведінка повністю змінилася, коли вона не пошкодувала короткого погляду на Ілею. Дякую, що супроводжували її шукача пригод. Вас звільняють, - сказала вона в непристойній манері.
.
— одразу втрутилася Аліса.
.
— Скажи Інні, що я мушу поговорити з нею, наодинці, а це Ілея. До неї слід ставитися як до рівної мені і доглядати за нею в одній з кімнат для гостей. І все.
Жінка перебрала близько тринадцяти різних виразів обличчя, які закінчувалися поклоном Алісі, а потім Ілеї. — Одразу, леді Форксспір.
.
Підійшовши до молодшої блондинки, яка була одягнена в простий одяг покоївки, старша жінка сказала дівчині відвести Ілею в одну з кімнат для гостей. Піднявши брову на Алісу, Ілея знизала плечима і пішла за жінкою всередину.
.
— Боже мій...
Стоячи в передбачуваній кімнаті для гостей, Ілея просто дивилася на ліжко перед собою.
.
Чи все гаразд, міс? — запитала жінка поруч.
Майже шокована, Ілея встигла відповісти Ну... Так... Відверто кажучи, більш ніж добре.
Жінка кивнула. — Хочеш чогось випити чи, може, поїсти?
Кивнувши на прохання, Ілея заїкнулася від щирого так. Глибоко вклонившись, жінка вийшла з кімнати.
–
Ілея підійшла ближче до ліжка і торкнулася кутка – а потім з вереском стрибнула на нього зверху. Невдовзі прибула їжа. У Ілеї ледь не потекли слинки від одного лише ситного запаху, коли в її ніздрі потрапляли аромати овочів, зелені, мяса та більше, ніж натяк на вино та часник.
! .
— Величезне спасибі! — відгукнулася Ілея. Зі сльозами на очах вона потиснула руку слузі, який просто стояв і виглядав трохи розгубленим і більш ніж трохи незручним.
.
— Усе гаразд, пані моя. Це лише їжа з фестивалю. Кухарі ще не встигли приготувати нічого нормального. Я сподіваюся, що це прийнятно.