?
— Хто вона, Індро? Новий учень? — запитав бармен. Індра жестом показав на барну стійку і підніс два пальці до баркіпа.
— Ні, Волтере, ти ж знаєш, що я не беру учнів. Або хочете почути з вуст більше, ніж одне слово. Який день...
.
Волтер знизав плечима і поставив склянку, яку чистив, щоб виконати прохання Індри про напій.
.
Стоячи біля барної стійки, Індра відповів на попереднє запитання Ілеї. Трупи надходять переважно від баунті. Ми вистежуємо злочинців і зберігаємо трупи. Дехто з патрульних про це знає, але з цим погоджується. Інші ми отримуємо від мертвих авантюристів, моргів або воєн. Тут багато всього.
.
Можливо, він прийняв мовчання Ілеї за несхвалення, продовжуючи.
.
Не хвилюйтеся, ми не полюємо на городян. Нас би вбили досить швидко. Не варто ризикувати, якщо є інші шляхи.
На той час Уолтер наповнив два кухлі сумнівною речовиною і поставив їх на барну стійку. Узявши їх і кивнувши Волтеру, Індра сів за сусідній столик і штовхнув один із кухлів до Ілеї.
.
І це не означає, що хтось із нас хоче зібрати армію мертвих. Вам не потрібно багато трупів, щоб просунути свою магію. І багато хто загинув, намагаючись викликати якогось безбожного демона або самого Халтіра, використовуючи занадто багато трупів... особливо невинних.
.
Вона кивнула на це і з підозрою подивилася вниз на напій.
16 .
Стійкість до отрути 16-го рівня, ось так, подумала вона, роблячи невеликий ковток коричневої рідини.
.
Ілея не думала, що Індра отруїть її, але вона все одно оглянула рідину з нанесеними бафами. Коли вона нагнітала сяйво своїх бафів, Індра лише підняв на неї брову, а сам зробив ковток. Вона не знайшла в напої нічого поганого і зробила ще один ковток.
.
Потім її охопив шок.
.
Її очі широко розплющилися, коли вона дивилася на некроманта навпроти.
-
ДВАДЦЯТЬ ОДИН
Нежиття
! ?
— Це дуже смачно! — вигукнула Ілея, підносячи чашку до буфетника і широко посміхаючись. Волтер лише посміхнувся у відповідь, прибираючи черговий кухоль. Де ти це взяла? — запитала вона, але бармен лише знизав плечима на її запитання.
— Він сам його варить, — пояснив Індра. Не уявляю, як йому тут вдається це робити. Він добре володіє магією землі, а один з його помічників має талант до вітру. Так само вогонь тут не вбиває нас димом.
.
Вона кивнула на Волтера і обернулася до Індри.
.
Це досить гарне місце, яке ви тут маєте. Де кімнати для вбивств та експериментів? — запитала вона з усмішкою на вустах.
.
Індра зітхнув, а Волтер посміхнувся збоку.
-
Я покажу їх вам пізніше, якщо хочете. А поки що я хотів би знати, що ви збираєтеся робити далі. Насправді це не було запрошення на вечерю. Я просто хотів, щоб ви повернулися на нашу базу. Нас тут стільки, що навіть шукачеві пригод вдвічі вищого рівня буде важко піти без нашого дозволу. Ви не можете повернутися назад тим шляхом, яким ви прийшли, і я навіть не впевнений, що ми зможемо відпустити вас, знаючи, що ми тут. Яким би гарним ти не здавався.
.
О, я знав про це. Я згоден залишитися на деякий час... Можливо, пару тижнів, якщо з вами все гаразд. Огляд визначних памяток і знайомство з вашою роботою було б приємною зміною темпу. Я дуже сподіваюся, що тут не так багато людей... не найбільший шанувальник великого скупчення людей, — відповіла Ілея.
Індра знову посміхнувся своєю натягнутою посмішкою. Вираз обличчя змусив Волтера, який спостерігав за обміном, впустити кухоль.
!
Ха! — вигукнув бармен. — Ти посміхнувся, старий покидьку!
— гаркнув Індра. Це здається доречним. Я дуже сподіваюся, що ми зможемо знайти угоду, яка передбачає, що ви залишите це місце живим після вашого перебування. А поки що, будь ласка, зачекайте тут. Я повідомлю про це іншим, а потім знайду вам кімнату.
Підвівшись, він почав виходити з кімнати, але зупинився.
?
— Ой, ви ж про їжу згадали? Уолтер може вам щось дістати. Просто запитайте. Я повернуся через пару годин. Сподіваюся, з тобою все гаразд. Ілея просто кивнула на це і продовжила пити смачний ель.
.
Уолтер дивився, як дівчина пє з однієї з його найкращих партій, і посміхався сам до себе. Поглянувши вниз на кухоль, який він чистив, він знову здивувався хитромудрому малюнку, який Люсія нанесла на них. Її обличчя пропливло в його свідомості, як це часто бувало, і він усміхнувся сам до себе.
.
Я повинен попросити її попрацювати не тільки над кухлями...
Знову підвівши очі, він з подивом побачив, що стіл перед ним порожній. Потім по його спині пробіг холодок, а в ліве вухо почувся тихий шепіт.
.
Я чув, що є їжа...