- Часу у нас – до смерті, і навіть більше! - пирхнув Клос. – Тільки ми таку суму не зібрали б і на тому світі.
- Панове, я дам усю суму.
Декларація господаря набула форми остовпіння, виміряного силою поглядів, що впали на його обличчя.
- Я викуплю всіх чотирьох, - вів далі граф. – За умови, що серед викуплених буде мій син.
- Ну, це очевидно, пане граф! Ви платите, ви і ухвалюєте рішення! – промовив вердикт Кортонь, а кілька інших кивнуло, підтверджуючи таку думку.
- Ні, це зовсім не очевидно, панове, бо я хотів, щоб ми ухвалили спільне рішення. Тим не менш, я не приховую: якщо мій син не опиниться серед чотирьох обраних – моя фінансова пропозиція втратить силу. Я заплачу лише в тому випадку, якщо Марек зможе повернутись додому.
З іншого боку столу пролунав знущальний смішок. Сміявся професор Станьчак, коли всі подивилися на нього, він почав виправдовуватися з такою ж знущанням, цитуючи знамениту рекламу Форда.
- Одним словом, панове, кожен може купити собі автомобіль такого кольору, який йому до смаку, але за умови, що це буде чорний Форд-Т!
- А ви, пане професоре, будучи на місці пана графа, запропонували б усю необхідну суму, не викуповуючи власну дитину?
- Але ж це був просто жарт, - боронився Станьчак. - …щоб трохи послабити напругу…
- Пане професоре, ваш жарт був абсолютно недоречним! – обурився адвокат Кржижановський. - Ми повинні всі дякувати Тео ... тобто, нашому господареві, причому, ми зобов'язані йому подвійною подякою. Перше, що він виторгував у Мюллера життя чотирьох заручників, а друге, що він понесе всі витрати. Це дуже благородний жест, гідний роду Тарловських, що має такі заслуги перед вітчизною!
Кортонь уже хотів крикнути: "Браво!" і аплодувати, але його ініціатива якось не була прийнята всіма. Тоді він підняв келих:
- Я поділяю думку пана адвоката Кржижанівського, і, мабуть, всі інші так само цю думку поділяють!... Панове, я піднімаю на честь пана графа тост подяки! До дна!
Не пив тільки ксьондз, а професор Станьчак, перш ніж спорожнити чарку, тихенько буркнув:
- За умови, що це буде фірмова наливка графів Тарловських!
Редактор Клос, що сидів поруч із Гаврилком, запитав:
- А чому пан настоятель з нами не п'є?
- Спиртне мені шкодить, сину мій.
- Тож вам доводиться страждати під час кожної меси, коли доводиться хльостати ритуальне вино. Співчуваю! – з глузуванням зауважив Станьчак.
Якийсь час після тосту, який розслабив усіх, гості почали накладати собі шинку, намазувати на хліб масло, ділили огірочки. Хоральне чавкання перебив своїми словами адвокат:
- Панове, прошу уваги!... Я розумію, що рішення, щоб серед четвірки викуплених був Марек, є таким очевидним, що не підлягає дискусії...
Йому відповіло кількаголосне схвальне "угу".
- …Отже, обговорити ми повинні інших. Ми повинні визначити решту бранців, яких слід витягнути з лап гестапо. Трьох – три прізвища.
- А чому ми маємо обговорювати? – спитав Малевич.
- Ви жартуєте, пане магістраторе?... - здивувався Кржижановський.
- Ні, я цілком серйозно. Просто я не зрозумію, навіщо це обговорювати.
- Ви знаєте найкращий спосіб проведення такого складного вибору?
- Знаю. Жереб, дорогий пане адвокат, вибір через жеребкування. Саме тому, що вибір такий важкий, а він важкий, адже кожен із заарештованих заслуговує на порятунок, але ми, однак, можемо врятувати лише трьох…
- Чотирьох!
- …правильно, чотирьох, але вибрати ми можемо лише трьох, коли там, окрім молодого Тарловського, сидять ще дев'ять пристойних людей. Саме тому треба і влаштовувати розіграш, щоб кожен із них мав рівні шанси.
Професор Станьчак, що саме прожовує шматочок грудинки, різко заковтнув його, бажаючи встигнути вставити свої три копійки.
- А ми – шанс на порятунок спокою свого сумління, адже якщо вкинути у шапку дев'ять листочків із прізвищами та витягнути трьох щасливчиків – тоді винною у смерті шести інших буде виключно пані доля. Я правий, пане магістраторе?
- Або ж провидіння, — сказав Седляк. – Провидіння Боже, щоб усім було зрозуміло.
- То ви вже не атеїст, пане начальник? – пирхнув Станьчак.
- З чого ж! Досі, як і ви, я не вірю в Бога, професоре, бо все ще не зустрів когось, хто б мені раціонально довів, що існує Свята Трійця!
- Перепрошую, але тут між нами немає жодної подоби; ви, незважаючи на свої роки, так само нічого не розумієте! - розсердився філософ. – Коли ж ви, нарешті, зрозумієте, що віра в Бога, заснована на раціональних передумовах – це абсурд?!... Вірити можна лише всупереч усієї історії та логіці світу. Але саме в цьому суть віри і полягає на запереченні всіляких аргументів проти існування Бога. Віра – це мрія, отже вона набагато прекрасніша і досконаліша в порівнянні з силою розуму. Питання серця!