- Мої вітання панам партизанам! І справді - геніальний трюк!
Це насмілило аптекаря:
- І зовсім не геніальний, а бандитський, мета якого полягає в тому, щоб залякати всіх, хто тут сидить!
- Пан Брусь має рацію – це скандал! – вигукнув Седляк. – Панове, не дозволимо цим людям залякати нас!
- Ми чекаємо, коли ви подасте нам приклад, пане начальнику, - буркнув Кржижановський.
- Який приклад?
- Ну, що ви піднімете руку.
- Будь ласка, я можу підняти руку, але що це дасть, якщо інші не піднімуть? Втім, навіть якби я й підняв, це зовсім не означало б, що я проти того, щоби когось викупити. Я лише протестую проти такого методу голосування!
- Правильно! – зауважив Малевич. – Ми не повинні голосувати проти будь-кого. Ми, панове, маємо голосувати виключно "за".
- Тобто, як це? - Здивувався Годлевський. – За всіх?... Але ж… адже… ми можемо вибрати лише трьох…
- Ми й виберемо трьох, пане старший сержант. Ми голосуватимемо по черзі за кожного з десяти заарештованих.
- Із дев'яти заарештованих! – нагадав йому Кржижановський.
- Ну так, правильно, з дев'яти. Ті, хто отримає найбільше голосів, будуть викуплені паном графом.
- Якщо хтось отримає однакову кількість голосів? - запитав ювелір.
- Якби так сталося, тоді вибиратимемо одного з них жеребом, - запропонував Клос.
- А як ми голосуватимемо? – не поступався Бартницький.
- Найлегше за все – підняттям руки…
- Але це не найзручніше, не найголовніше, - зауважив магістратор.
- Чому ж не зручне? - спитав Годлевський.
– Тоді це було б відкрите голосування, пане старший сержант, – пояснив йому магістратор. – А відкриті голосування іноді бувають не найзручнішими.
- До того ж нас тринадцять, нещасливе число, панове, - додав Брусь.
- Тринадцять голосувати не буде, – шепнув ксьондз Гаврилко. – Я не голосуватиму.
- Вибачте, пане ксьондз, то чому ж? - запитав Годлевський.
- Бо мені не можна, сину мій.
- Але чому?
- Тому що священик може бути суддею лише у сповідальні.
- А значить в трибуналі – так ні?!… – розкочегарився філософ, зраділий тим, що йому запропонували чергову мету для обстрілу. – Ставлю вам одиницю, піп, з історії та поточної дійсності Церкви!
- Це в якомусь ще трибуналі? – стрепенувся Гаврилко.
- А в інквізиторському, братку!... Що, пан ксьондз зовсім забув про Святу Конгрегацію? І про "псів Господніх", братів домініканців? Мені нічого не відомо про те, щоб Священний Трибунал було ліквідовано, але якщо я помиляюся – будь ласка, просвітите мене…
- Церковний трибунал – це особливий випадок… - спробував захищатися ксьондз.
- Але ж суддями там священики. Тож це неправда, ніби священик може судити лише у сповідальні. Пан ксьондз нас обдурив, а брехня – це гріх – так що доведеться пану ксьондзові тепер впасти на коліна з іншого боку сповідальні, просити покаяння і таке інше.
- Ви помиляєтесь! Святий Офіс виносить вироки лише з догматичних проблем, з питань віри. Священик не може бути суддею у світських справах.
- Коли пан ксьондз засуджує повію або дружину, що зрадила, на скількись там "Аве Марія" – хіба це не вирок у світській справі?
- Це так, але тільки сповідальня надає мені таке право.
- Дорогий мій попик...
Філософ і далі хотів повидрючуватися, але Гаврилко позбавив його цього наміру.
- Нічого з цього не вийде, панове, ви не зміните мого рішення. Я не голосую!
- Я теж не голосуватиму! - з полегшенням у голосі повідомив усім Бартницький.
- Невже це означає, що ви можете бути суддею лише у ювелірній крамниці? – підколов Бартницького Станьчак. – Оцінювати ближніх, які принесли вам обручку на продаж, щоб купити хлібця діткам чи чарочку чаю собі?
- Заспокойтесь, пане професоре!
- Якщо всі ми, прикриваючись сутаною чи якоюсь іншою причиною, вимагатимуть дати їм спокій, ми нічого не досягнемо, і Мюллер уб'є десять чоловік! – попередив доктор Хануш.
Кржижановський кілька разів постукав вилкою по келиху, щоб заспокоїти всіх.
- Панове, мені здається, що всі побоювання може розвіяти інший тип голосування – таємне, а не відкрите. Кожен отримає папір та напише по три прізвища. Або не напише – жодного примусу тут немає. Хто проти цієї пропозиції, хай підніме руку.
Руки ніхто не підняв – навіть ксьондз Гаврилко, хоча дехто сподівався, що він це зробить.
- Чудово, із процедурою вирішено!
Задзвенів дзвіночок графа, і з'явився камердинер.