- Професоре, не могли б ви...
- Міг би, міг! Не міг би тільки одного – віддати себе в руки Мюллера замість якогось патентованого невдахи. Інших видам охоче... А якщо це, до того ж, буде колегіальним рішенням... Суцільна вигода, панове! Ми покараємо злочинця, щодо якого закон безсилий, і, завдяки цьому, врятуємо лікаря, який є чеснотою людства, і за це те саме людство, не кажучи вже про Божественне Провидіння, має нас щедро винагородити. Правда?
Цей його жарт нікого не розвеселив. Кортонь повернувся до теми, яка вислизнула з рук Кржижанівського через втручання професора:
- "Бублика" за лікаря - справа, видно, хороша? Пан Брусь, пан Хануш, пан Седляк, пан Малевич?... Ви так само проти теорії меншого зла?
- На перший погляд все виглядає правильно… - відповів аптекар. – Але це на перший.
- Чому ж тільки на перший?... - не поступався Кортонь.
- Тому що… з погляду моралі… незважаючи на все те, хто цей "Бублик" такий, і що він творить… діло… ну, не настільки очевидне…
Брусь замовк, зате втомленим голосом продовжив Малевич.
- Чистою тут є лише фатальність… Фатальність, але не проблема більшого чи меншого зла, панове. Це, скоріше, проблема подвійної невдачі! Чортової подвійної невдачі!
Ніхто не міг зрозуміти, чому радник заговорив про невдачу.
- Як це, подвійної? - спитав ювелір.
- Дуже звичайно. По-перше, це невдача для тих людей, яких гестапо заарештувало, адже так само могли схопити інших, у тому числі когось із нас. По-друге, це наша невдача, оскільки саме нас пан граф захотів запросити до свого палацу, щоб ухвалити рішення щодо питання, коли будь-яке рішення перетвориться на злочин, навіть рішення не брати участь у всьому цьому, адже це правда – що встати через це з-за столу із чистою совістю вже неможливо. А якщо ми вирішимо дати Мюллеру чотирьох людей натомість – це буде невдачею для цього квартету, і тоді ми зможемо говорити про третю невдачу. Виходить, це навіть не подвійна, але потрійна невдача, панове. Хочеш – не хочеш, а ми увійшли до клятої сфери фатуму!
- О-о-о! Здорово сказано! – розквітнув Станьчак. – І дуже правильно! Браво, пане раднику! Ми увійшли… вибачте – вступили у фатальне червоне коло безумства капітана Ахава! Це честь, панове! Не кожного зустрічає така честь, щоб на своєму подвір'ї зустріти величезну білу тварину у вигляді якогось там Мюллера та ще й отримати змогу згноїти себе самого!
- А через кого ми отримали всі ці неприємності? – розлютився Седляк. – Через цих лісових героїв, визволителів Польщі, яких тут представляють пани Мертель та Кортонь!
- А ви, випадково, не знаєте, таварішч, хто тут репрезентує тих лісових бандитів, що тільки грабують по селах, називаючи крадіжку, бандитський розбій – реквізиціями? – гнівно спитав Мертель. – Щоб було легше, додам, що себе вони уявляють національно-визвольним партизанським рухом, хоча звільняють тільки мужика від його майна, а от битв із фрицами цураються, немов чорт святої води!
- Та перестаньте до мене чіплятися! – бекнув поштмейстер. – Я не маю з цим нічого спільного!
- Зрозуміло, що зі святою водою ви не маєте нічого спільного. Тим більше дивно, що ви говорите словами євангеліста.
- Якого ще євангеліста?
- Святого Матвія. Він теж не радив боротися проти якогось зла, бо навіщо ж людям такі неприємності? Ось як він писав: "Не чиніть опір злу, не влаштовуйте злу опору". Сидіти на своїй дупі, не стріляти, не воювати, не захищатися, а тільки покірно приймати будь-яке зло - і тоді ніяких неприємностей не буде. Так чи ні?
- Але ж я не кажу, що… - спробував захищатися поштмейстер.
- Кажіть, таварішч, кажіть, усі чули! – безцеремонно заглушив його Кортонь. – Опір – це завжди неприємності, що породжують страшний біль та турботи! Коли Ради вдарили нам у спину 17 вересня, напавши на Польщу зі сходу, коли німці вже забиралися до нас із заходу – по Бугу чути були крики, щоб не захищатися, адже росіяни – це визволителі. Звільняли вони таких, як ви! Але ж тут, у Руднику, ви живете не під обожнюваним кацапом, а під швабським чоботом! Тим часом знову ви агітуєте за бездіяльність.
- Не він один, - нагадав Мертель, звинувально дивлячись на Малевича.
- Факт! – погодився з ним Кортонь. – Це вже наша польська ганьба, що стільки поляків підставляє зади немов вівці! Боже борони чинити опір! Потрібно сидіти тихо та нічим не дратувати загарбника!
- Потрібно правильно перекладати біблійні тексти! - обрушився філософ на Мертеля з Кортон.
- Чого?
- А нічого! Вихваляєтеся знанням євангелій, переповнених помилками перекладачів. Грецький текст євангелії від Матвія століттями перекладали неправильно. По-грецьки, пропозиція, цитована паном Мергелем, звучить так: "Не відповідайте злом на зло", у значенні - не відповідайте на зло тим самим способом, яким скористався злочинець.