- Ти гавкаєш проти нескінченного милосердя Господа Бога, брате мій, отже – проти прекрасної доброти! – зауважив Гаврилко. - Важко повірити, щоб ти сам не розумів це, і якщо агітуєш проти добра - робиш це з волі Зла!
- У мене більше болю людини, відірваної власним розумом від вівтарів, пане ксьондз, ніж злої волі… Нескінченне милосердя!... Нескінченне милосердя Боже як фундамент доктрини – це найгеніальніший трюк, що дозволяє порушувати будь-яку заборону, будь-яку заповідь тисячоразово, без страху, що втратиш потойбічну нагороду. Одне ревне "mea culpa" під кінець підлого життя відкриває бандитові хвіртку в Рай. Християнин же, який жив увесь час чесно, увійде до Раю ще легше. Зате чесний атеїст повинен поводитися пристойно задарма - а знаєте, як це важко? Адже в нас немає райського потойбіччя…
- В нас немає часу на релігійні бесіди! – знову закипів Мертель. – Панове, давайте вирішувати, адже час грає проти нас.
Граф підтримав його, хоч і спокійнішим тоном:
- Так, панове, будь ласка. Вже скоро північ, а ми досі до кінця не погодили.
- Ну так! – приєднався Кортонь. - Саме час ухвалити рішення! То кого міняємо? "Бублика", Зигу та…
- Хвилинку! – утримав Кортоня Седляк. – Ми ще не вирішили… не було згоди щодо самої заміни!
- І щодо Зиги теж не було згоди! – нагадав Брусь.
- Нам не можна погоджуватися з тим, чого хоче Мюллер! – продовжив Седляк. – Не можемо ж ми…
- Говоріть від власного імені! – крикнув Кортонь. – Множина тут не обґрунтована!
Замість Седляка йому відповів ксьондз Гаврилко, так самого голосно:
- Чому ж? Обґрунтовано! Брати, нам не можна погодитись на те, чого вимагає цей розбійник! Ми взагалі не маємо розглядати цю проблему, ніхто з нас не має права думати про це, ніхто! Хто ж це зробить – той виступить проти Бога!
У тиші, засіяній загрозою Гаврилка, блискавично схрестилися погляди чей господаря, адвоката та філософа. До меценаса почало доходити, що він невірно оцінював блазенство Станьчака; все ж троє зрозуміли, що, будуючи барикади надто високо, до самих небес, ксьондз вкрай ускладнив питання переговорів із гестапівцем, і що стіну цю необхідно обов'язково зруйнувати – інакше голосування під тягарем Божого Гніву принесе поразку прихильникам планів графа. Станьчак ще раніше зрозумів, що шантаж такого роду може бути вирішальним; до Кржижанівського це почало доходити тільки зараз (тобто він лише зараз зрозумів, навіщо професор весь час цапается з ксьондзом щодо Бога). Сам він був віруючим, але коли вже стало ясно, що проблема Бога в цій грі є ключем до поразки чи тріумфу – він особисто вступив у бій:
- Одним словом, на думку пана ксьондза, граф Тарловський виступає проти Бога, бажаючи врятувати свого сина, чи головного лікаря лікарні, чи панів Тригера і Островського?
- Облишмо це Господеві, брати, в руці якого...
- Ви впевнені в цьому, пане ксьондз? – перебив Гаврилка адвокат.
- У чому, сину мій?
- Що все перебуває в Божих руках.
- Цілком, сину мій.
- Тоді пан ксьондз явно блюзнірствує. А щойно пан ксьондз таврував уявні святотатства професора Станьчака...
- Я, блюзнірствую?! – схопився Гаврилко.
- Зараз я вам це доведу. Ви були настільки добрі сказати тільки що, що Господь Бог володіє абсолютно всім, а це означає, що, за словами пана ксьондза, Господь Бог володіє так само й усіляким злом. Інакше кажучи: будь-який злочин, кривда, підлість та страждання теж перебувають у руках Божих. Виходить, Передвічний несе відповідальність – це він винуватець усілякого зла!
- Так ні ж!
- Так, так - кажучи, ніби все перебуває в руках Божих, пан ксьондз звалив усю провину на Нього. А це вже я і називаю блюзнірством.
- Зло в руках Сатани!
- Браво, вже якийсь прогрес! А може, все перебуває в руках Сатани?
- Той, хто саме так говорить, напевно, перебуває в них!
- Щойно, те саме ви сказали і про професора Станьчака. Тепер виявляється, що і я дію за сатанинським підшіптом. Зізнаюся, що не можу цієї можливості виключити, але як юрист я знайшов би собі гарне алібі. Адже якщо я в лапах диявола – то це не через власну слабкість!
- А через чию ж?
- Через Божу, святий отче! Хочу запитати: Бог із Сатаною бився?
- Так, і як тобі відомо…
Кржижановський не дав ксьондзу закінчити:
- І як нам обом відомо - він зазнав поразки, оскільки йому довелося укласти з пеклом пакт, в силу якого Сатані дісталася Земля!
- Це брехня, Господь не укладав жодних договорів із дияволом!
- Ну звичайно, святий отець тут має рацію, - підтримав ксьондза Станьчак.
Здивовані були всі, але найбільше сам священик і адвокат. Але, глянувши у вічі філософа, Кржижановський заспокоївся і мовчки передав професорові паличку цієї естафети.